Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зам'яти
зам'ятися
зам'ятня
зам'яття
зана
занадити
занадитися
занадто
занапастити
занапащати
занапрасно
занатужитися
занатуритися
заневидніти
заневільний
заневірнити
заневірніти
заневірняти
заневолений
заневолити
заневолювати
занегодитися
занедбання
занедбати
занедбовувати
занедужати
занездоровіти
занепад
занепадати
занепалий
занепасти
занести
занехання
занехати
занехаювати
занехлюювати
занехтувати
занечуяти
занив
занивати
занидіти
занизування
занизувати
заникнути
заникуватися
занити
занишкнути
занишпорити
занишпоритися
занівечити
заніз
занізка
заніколитися
занікчемніти
занімати
заніматися
занімити
заніміти
заніска
занісно
занітувати
зановать
заново
заногтиця
заножити
заноза
занозина
занорити
заноричитися
заносити
заноситися
заночувати
зануда
занудити
занудитися
занузд
зануздати
занурити
зануряти
занурятися
занютувати
занюхати
занявкати
заняти
заоблогувати
заодітися
заопирувати
заорандарювати
заорандувати
заорати
заори
заорудити
заорудувати
заорювання
заорювати
заохати
заохота
заохотити
заохочування
заохочувати
заочити
заочний
запад
западати
западатися
западень
западенька
западина
западистий
западний
западниця
западня
западок
западь
запазушний
запаковувати
запал
запала
запалати
запалахкотіти
Вільшина, -ни, ж. 1) Ольховое дерево. 2) Ольховая роща; соб.: ольховыя деревья. Стор. II. 142.
Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Копіяшний, -а, -е. = копійчаний.
Кручак, -ка́, м. Баранъ, больной метлицею, съ червемъ въ головѣ. Анан. у. Маркев. 8.
Перегинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. перегну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перегибаться, перегинаться, перегнуться.
Помісті нар. Вмѣстѣ. Там же біля того шинку стоїть і другий шиньок, там помісті стоїть. Екатер. у. (Залюбов.).
Поспольний, -а, -е. Безпостный, когда нѣтъ поста. Угор.
Сліп, -па, -пе = сліпий. Чого б і плакав сліп, як би бачив світ. Ном. № 5375.
Сороківчик, -ка, м. Ум. отъ сороківець.
Уводити, -джу, -диш, сов. в. увести, уведу, -деш, гл. 1) Вводить, ввести. Пан увів дідову дочку в свої горниці. Чуб. вво́дити у славу, у неславу. Позорить. Пожалійте сиротину і не вводьте в славу. Котл. Н. П. 345. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83.у хрест, у закон. Крестить. Введуть дитину у хрест. Грин. II. 23. Мир. ХРВ. 23. 2) Обманывать, обмануть. Він мене уводить, до иншої ходить. Гол. III. 336.
Нас спонсорують: