Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змружувати
змудрувати
змулити
змулювати
змунити
змурувати
змусити
змусувати
змусуватися
змутити
змучити
змучитися
змушати
зм'якчити
зм'якшіти
зм'яти
знабочитися
знавати
знавець
знавідитися
знавіснілий
знавісніти
знагла
знагодитися
знадвірній
знадвору
знаджувати
знаджуватися
знадний
знадоба
знадобитися
знадоблятися
знадоб'я
знадтом
знаємість
знайда
знайдибіда
знайдух
знайко
знайомий
знайомісінький
знайомість
знайтися
знак
знакімець
знакімля
знакомий
знакомитель
знакомитий
знакомість
знаменитий
знамено
знаменуватися
знаменята
знамірнтися
знамірятися
знаний
знаник
знання
знарок
знарошне
знаряддя
знарядити
знаряжати
знаскока
знати
знатий
знатися
знатний
знатник
знатниця
знатно
знаття
знатурити
знатуритися
знаха
знахарка
знахарство
знахарський
знахарь
знахарювати
знахід
знахідка
знаходити
знаходитися
знахожати
знахожатися
знахорка
знахоровитий
знахуровитий
значити I
значити II
значитися
значіння
значіння 2
значка
значкий
значковий
значний
значність
значно
значок
знаюка
знаючий
знебачки
знебожитися
знебути
знебутися
зневага
зневажати
зневажливий
зневажливо
зневажний
зневажно
зневіжити
зневіра
зневіритися
зневолення
зневолити
зневолювати
Голендерський, -а, -е. Голландскій.
Духо́вий, -а, -е. Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4.
Замі́шувати, -шую, -єш, сов. в. заміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Замѣшивать, замѣшать, размѣшивать, размѣшать. Борошенця туди усипать і замішать. Рудч. Ск. II. 56. Хліб на тій воді замішувала. Г. Барв. 157.
Ізв.. Cм. зв.
Кантурь, -ря, м. = кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Макопі́йка, -ки, ж. Птица коноплянка, Fringilla cannabina. Желех. Вх. Пч. II. 10.
Натрудоватіти, -ватію, -єш, гл. 1) Сдѣлаться шелудивымъ. Вх. Зн. 40. 2) Сдѣлаться въ лицѣ брюзглымъ и мѣднокраснаго цвѣта. Піяк натрудоватіє. Вх. Зн. 40.
Потерпіти, -плю, -пиш, гл. Потерпѣть нѣкоторое время. Поживемо ще, потерпимо ще за гріхи наші на сім світі. Кв.
Рідкий, -а, -е. 1) Рѣдкій, не густой. Не жаль мені, що мак рідкий. Чуб. V. 785. 2) Жидкій. Давайте круту варити, бо рідкої ні з чого. Ном. № 9801. 3) О землѣ: рідка земля — легкая, малосвязная земля. Херс. 4) Рѣдкій, не частый. Ум. ріденький, рідесенький.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Рудч. Ск. І. 77. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. Новомоск. у. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Новомоск. у. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). Зміев. у. 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила. Kolb. ІІ. 174.
Нас спонсорують: