Вудкало, -ла, вудко, -ка, с. = вудвуд.
Дупе́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ дупло. 2) Задній проходь, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. дупе́личко.
Жолобкува́тий, -а, -е. = жлобуватий.
Замотори́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Заспѣшить. Замоторився він, як у школу йти.
Настелювати, -люю, -єш, сов. в. настелити, -лю, -леш, гл. Настилать, настлать. Поміст шклом настеляний.
Окарувати, -ру́ю, -єш, гл. см. карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої.
Поворожити, -жу́, -жиш, гл. Погадать. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити. Переносно: поговорить съ кѣмъ въ секретѣ съ цѣлью устроить что — либо, оказать кому протекцію и пр., устроить, уладить что-либо негласными способами. Попереду він кинувсь до лисиці, щоб тая нищечком у львиці поворожила про його.
Почовгатися, -гаюся, -єшся, гл. Потереться. Почовгались чоботи.
Стан, -ну, м.
1) Состояніе, положеніе. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю. Вона має перейти до стану жіночого.
2) Сословіе, званіе. Козацького стану люде.
3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на сіпану гожа. Білолиця, кароока і станом висока.
4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава....
5) Сшитая половина плахти.
6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали.
7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан.
8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть.
9) — колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги.
10) на стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. Ум. станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть? Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала.
Уматеріти, -рію, -єш, гл. Окрѣпнуть, возмужать. Як уматеріє, буде віл добрий. Нехай він уматеріє, узнає все — як коло чого ухождатися. Дівкою така була собі непоказна, а пішла заміж, тепер уже вматеріла.