Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здохнути
здохти
здоювати
здрабисувати
здрада
здриги
здригнути
здригнутися
здрібна
здрібніти
здрігати
здрігатися
здріжати
здріжатися
здрік
здрімати
здрімнути
здрінка
здріти
здрочитися
здрубцювати
здружити
здружитися
здрянка
здубитися
здувати
здуватися
здудніти
здужати
здумати
здумитися
здумувати
здумуватися
здуплавіти
здупленатіти
здурити
здуріти
здурніти
здурняти
здуру
здути
здухвина
здуховина
здякуватися
здячитися
зезюльки
зелемизелоня
зеленастий
зелененький
зелененько
зеленесенько
зеленець
зелений
зеленити
зеленісенько
зеленісінько
зеленість
зеленіти
зеленка
зеленкуватий
зелено
зеленоокий
зеленочок
зеленуватий
зеленуха
зеленцем
зелень
зеленява
зеленяк
зелепуга
зелізник
зелізняк
зелізо
зелінка
зело
зельман
зем
земена грань
земизеленя
земледух
земленька
землепис
землеписний
земля
земляк
земляний
землянин
землянка
земляцтво
земляцький
землячка
земний
земно
земняк
земозелець
земство
земський
зем'яний
зенджул
зеренце
зеріпати
зеркало
зернаїстий
зернатий
зернечко
зернина
зернистий
зерниця
зерно
зерновий
зерня
з'єґовдуватися
з'єднати
з'єднатися
з'єдник
з'єдночення
з'єдночити
з'єзуїтити
з'єретичити
з'єхидствувати
Викурити Cм. викурювати.
Дослужи́ти, -ся. Cм. дослужувати, -ся.
Згриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. згри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Сгрызать, сгрызть. Там його лисиці і згризуть на смерть. Рудч. Ск. 133. 2) Изгрызать, изгрызть.
Налива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нали́ти, -ллю́, -ллєш, гл. 1) Наливать, налить. Ніхто не наливає вина нового в бурдюки старі. Єв. Л. V. 37. 2) Наполнять, наполнить. По Ова, по три кубки... наливає. АД. І. 213. Раз добром налите серце вік не прохолоне. Шевч. 3) О вымени коровы: наполняться молокомъ. Як має корова телитися, то наливає тричі. 4) Поливать, полить токъ для лучшей утрамбовки. Тут за слободою вистружимо та наллємо тік, тут і змолотим. Мнж. 127. 5) Встрѣчено только въ несов. в.: бить. А зовиця, пудбігає да й по щоках наливає. Грин. III. 307.
Панотець, -тця́, м. 1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. Н. п. 2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор. 2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. Ум. панотченько. Маркев. 102.
Постава, -ви, ж. 1) Наружность, осанка, видъ. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Що за краса! що за урода пишна! що за постава горда і велишна! К. ЦН. 173. 2) Поза, положеніе тѣла. Княгиня не змінила своєї постави. К. ЧР. 326. 3) Угощеніе. Де була така постава? де такий достаток? І напитки, і наїдки, і музикам взяток? Мкр. Н. 32.
Роспарки мн. О сапогахъ, рукавицахъ и пр. = не парные. Мнж. 191. Cм. ii. роспари.
Самошість. Самъ-шестъ.
Слово, -ва, с. Слово. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. Сказав слово та й мовчи. Ном. № 1202. словом займати. Н. п. Заговаривать съ кѣмъ. Мене, брате, словом не займають. словами блудити. Бредить. сло́во пити.? Твій брат буде з моїм братом слово пити. Федьк. додержати, дотримати слова. Сдержать слово. Ум. слівце́, словце, словечко, словечечко, сло́вонько. Мачушине словце — що зімнєє сонце. Грин. II. 305. Пі до любови, ні до розмови, ні до словечка, ні до ділечка. Грин. III. 337. Скажи мені словечечко, серце. МВ. (О. 1862. І. 75). Словонька тихого да й не промовиш. Г. Барв. 57.
Смолкий, -а, -е. Смолистый. Смолке поліно соснове. Рк. Левиц.
Нас спонсорують: