Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

застрямина
застряти
застування
застувати
застугоніти
застуда
застуджувати
застуджуватися
застужати
застукати
застукотіти
застум
заступ
заступа
заступати
заступатися
заступень
заступець
заступильно
заступити
заступник
заступниця
заступочок
застьол
застьола
засув
засувати
засуватися
засувка
засудити
засудити 2
засукати
засукувати
засукуватися
засулля
засуміти
засумувати
засунути
засурмити
засурпелити
засурпелювати
засуха
засушечок
засушити
засушка
засушок
засушувати
засхнути
засцика
засцикати
засцикатися
засцянка
засцяти
зась!
засябрувати
засягати
засяти
засяяти
затаїти
затакати
заталанити
заталапати
заталапатися
затамувати
затамуватися
затанцювати
затанцюватися
затанчити
затарабанити
затарасувати
затарасуватися
затаскати
затаскувати
затасувати
затахлувати
затаювати
затаюватися
затверджувати
затверділий
затвердіти
затверднути
затеклий
затекти
зателенькати
зателепа
зателепанка
зателепати
зателепатися
зателепкуватий
зателіпати
зателіпатися
затемнення
затемнити
затемніти
затемнювати
затемняти
затемперувати
затемрітиси
затенетити
затепла
затепліти
затерпнути
затерчати
затесати
затикати
затикати 2
затикатися
затилля
затилок
затильний
затин
затинати
затинатися
затинити
затинка
затинчивий
затинчливий
затирати
затираха
затирач
Бескед, -ду, м. бескеда, -ди, ж. Крутизна, обрывъ, непроходимый оврагъ. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. ІІ. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. МПр. 40.
Вороний, -а, -е. 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. Ум. вороненький.
Грошоло́в, -ва, м. Гоняющійся за прибылью, за деньгами. Панські економи, людські п'явки безсердечні, дрібні грошолови. К. Досв. 213.
Карабинок, -нка, м. Ум. отъ карабин.
Коритний, -а, -е. 1) Относящійся къ кориту. 2) коритна жаба = коритнячка. Вх. Уг. 246.
Кулка, -ки, ж. Коса. Заплелась в кулку (warkocz). Св. Л. 14.  
Набря́кнути. Cм. набрякати.
Повигравати, -ваємо, -єте, гл. 1) Выиграть (о многихъ). Не можна всім повигравати, треба ж комусь і програти. 2) Окончить, перестать играть (о многихъ). Уже ж барабани та й повибивали, скрипки, дудки та й повигравали. Чуб. V. 951.
Приборкувати, -кую, -єш, сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.
Хропка, -ки, ж. Въ выраж.: хро́пки дати. Умереть (грубое выраженіе). А тут горе! Син на 1-ій неділі хропки дав. Взяв та й умер. О. 1862. VI. 38.
Нас спонсорують: