Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загнилий
загнилість
загнисти
загніватися
загніздитися
загніт
загнітити
загнітиця
загніток
загнічувати
загнічуватися
загноїти
загнуздати
загнуздувати
загнути
загнущатися
загова
заговіни
заговір
заговіти
заговорити
заговорювати
заговорюватися
загоготіти
загоджувати
загоді
загодовувати
загодя
загоїти
загойдати
загойдатися
загокливий
загокуватися
заголити
заголовний
заголовок
заголосити
заголубіти
заголювати
заголюватися
загомоніти
загонистий
загонити
загонючка
загорбатіти
загордитися
загорідка
загорілець
загорілий
загоріти
загорнути
загорода
загороджувати
загородище
загородка
загорожа
загорожувати
загортати
загортатися
загортина
загортка
загорьований
загорювати
загорянин
загоряти
загорятися
загосподарювати
загостити
загострити
загострювати
загострюватися
загостювати
загостюватися
заготувати
заготуритися
загоювати
загоюватися
заграбати
заграбувати
заграва
загравати
заграда
загракатися
заграничити
загранишний
заграти
загратися
загреба
загребелля
загребельний
загребти
загребущий
загремихтіти
загреміти
загривий
загризати
загризатися
загризкуватий
загризти
загримати
загримотіти
загрібати
загрібатися
загрібачка
загрібок
загрівати
загріватися
загрілий
загрімати I
загрімати II
загрімотіти
загріти
загріток
загромаджувати
загромаджуватися
загронитися
загрузати
загрузити
загрунтувати
загрути
Гнузда, -ди, ж. Чаще употребляется Ум.: гнуздечка. Чуб. II. 319. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ баранчик, которымъ и зацѣпляется за кільце; ремень поверхъ морды внизу — нахрапник, вверху налобник, застегивающійся подъ шеей — підбородник. (Е. Чикаленко).
Курман, -на, м. = курмей. Желех.
Ме́рзти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, — нехай ухо мерзне. Ном. № 5911. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. Чуб.
Натаганити, -ню, -ниш, гл. 1) Много наложить. Васильк. у. 2) Много наготовить.
Ненасит, -ту, м. = ненажир.
Осоромитися, -млюся, -мишся, гл. Осрамиться.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх. Вх. Пч. II. 15.
Сивковий, -а, -е. Сѣрый, изъ сѣрой шерсти. Бо я вівчар нетяга, сивковая серм'яга. Чуб. V. 124.
Складати, -да́ю, -єш, сов. в. скласти, складу, -деш, гл. 1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. ЗОЮР. І. 143. Так я свій крам у коробочку склав. АД. II. 35. Ганна сиділа, склавши руки. Левиц. І. 29. 2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). З) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. Херс. 4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. Шевч. 442. 5) Ариѳм. Слагать. Кон. Ар. 3.рахубу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. РІ. 49. 6)хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав. Харьк. г.
Сцяч, -ча, м. Урильникъ.
Нас спонсорують: