Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуздріти
зуздрітися
зузити
зузулина
зузуля
зукрасити
зукрашати
зумати
зумисне
зумитися
зуміти
зуміти 2
зумітися
зумлятися
зумогти
зумрати
зумствувати
зуніятити
зуноватися
зупин
зупинити
зупинка
зупиняти
зупинятися
зуповний
зуривочний
зуритити
зурка
зурочення
зурочити
зусилля
зусім
зуски
зуспитися
зуспіт
зуспіти
зустрівати
зустріватися
зустріч
зустрічати
зустрічатися
зустрічний
зух
зухвалий
зухвальство
зуховатий
зучати
зучатися
зцапіти
зціджувати
зцілення
зцілити
зціліти
зцілющий
зціляти
зцілятися
зціпити
зціпіти
зціплювати
зцупити
зцуплювати
зцуратися
зцяцькувати
зчалити
зчарувати
зчаста
зчезати
зчепити
зчепурити
зчервоніти
зчесати
зчинити
зчиняти
зчинятися
зчистити
зчисток
зчищати
зчіплювати
зчіплюватися
зчісувати
зчорніти
зчохом
зчудуватися
зшивати
зшилити
зшити
зшиток
зшпортати
зшукати
зшукатися
зшукувати
зшумати
зюбрій
зюзник
зюзя
зюрити
з'юртуватися
зяб
зябля
зябра
зябрій
з'ява
зяви
з'явитися
з'являтися
з'язувати
з'язуватися
з'ясирити
з'яструбіти
з'ясувати
зятенько
зяти
зятів
зятній
зять
зятько
зяяти
Десяти́нка, -ки, ж. Ум. отъ десятина.
Згі́рш, згі́рше, нар. Хуже. Молодець не згірш старої баби. Ном. № 8504. Грай, співай, кобзарю! Не про дідів, бо не згірше й ми ляхів карали. Шевч. 182.
Зґрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Достать дно. Місця того ніхто не зґрунтує. Нволынск. у.
Кадильниця, -ці, ж. Кадильница. Піп почав кругом ріки ходить з кадильницею. Рудч. Ск. 174. Ум. кади́льничка.
Лу́пень, -пня, м. Ударъ, побои. дати лупня. Дать потасовку. Дав йому лупня добре, — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986.
Назори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмотрѣть, замѣтить. Він їх ще уперед назорив, що вони прийшли туди. Конст. у. Впала вона мені добре в око, ледві я її назорив. МВ. (КС. 1902. X. 150). Вони (злодії) і назорили, шо у батюшки така добренна патериця з срібною головкою. Мнж. 107.
Переривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. перерити, -рию, -єш, гл. Перерывать, перерыть, перекапывать, перекопать. Мої стежки псують, переривають. К. Іов. 64.
Погнати, -жену, -неш, гл. Погнать. Погнала... бичка пасти. Рудч. Ск. II. 13. Поженуть вас на війну. Стор. II. 85. химери погнати. Понести чепуху. Се він сп'яну химери погнав. Кв.
Посхнути, -ну, -не́ш, гл. = посох(ну)ти. Ще тиждень поцвітуть, а потім і посхнуть. Гліб.
Рябко, -ка, м. 1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Кіевск. у. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Котл. Ен. IV. 19. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... Кух. (О. 1861. XI. 27.) 2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. Ном. № 7129. 3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку! Мил. 42.
Нас спонсорують: