Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуздріти
зуздрітися
зузити
зузулина
зузуля
зукрасити
зукрашати
зумати
зумисне
зумитися
зуміти
зуміти 2
зумітися
зумлятися
зумогти
зумрати
зумствувати
зуніятити
зуноватися
зупин
зупинити
зупинка
зупиняти
зупинятися
зуповний
зуривочний
зуритити
зурка
зурочення
зурочити
зусилля
зусім
зуски
зуспитися
зуспіт
зуспіти
зустрівати
зустріватися
зустріч
зустрічати
зустрічатися
зустрічний
зух
зухвалий
зухвальство
зуховатий
зучати
зучатися
зцапіти
зціджувати
зцілення
зцілити
зціліти
зцілющий
зціляти
зцілятися
зціпити
зціпіти
зціплювати
зцупити
зцуплювати
зцуратися
зцяцькувати
зчалити
зчарувати
зчаста
зчезати
зчепити
зчепурити
зчервоніти
зчесати
зчинити
зчиняти
зчинятися
зчистити
зчисток
зчищати
зчіплювати
зчіплюватися
зчісувати
зчорніти
зчохом
зчудуватися
зшивати
зшилити
зшити
зшиток
зшпортати
зшукати
зшукатися
зшукувати
зшумати
зюбрій
зюзник
зюзя
зюрити
з'юртуватися
зяб
зябля
зябра
зябрій
з'ява
зяви
з'явитися
з'являтися
з'язувати
з'язуватися
з'ясирити
з'яструбіти
з'ясувати
зятенько
зяти
зятів
зятній
зять
зятько
зяяти
Вивертати, -таю, -єш, сов. в. вивернути, -ну, -неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. І. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. усіх батьків з того світу вивертає. Сильно ругается по отцу. О. 1861. ІІІ. 95. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184 — 185.
Гліт, глоту, м. Тѣснота, давка. Желех.
Знатно нар. Замѣтно, видно. Сієї тички не знатно буде, бо билка тонка, не видно буде здалеку. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Зроняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зронити, -ню́, -ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку. Вх. Лем. 421.
Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Н. п. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. К. Досв. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. Бал. 51. роблені могили. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. Алв. 67. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. Шух. І. 178. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Шух. І. 281. Ум. могилка, моги́лонька, моги́лочка. мн. могилки. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає. ЗОЮР. II. 89.
Надіжда́ти. Cм. Наджидати.
Первозданний, -а, -е. Только что созданный. Ніби із за диму пливе місяць круглолиций, — і мир первозданний одпочив на лоні ночі. Шевч.
Пустодомок, -мка, м. Не домовитый человѣкъ.
Стародавність, -ности, ж. Древность. Стор. II. 123.
Цільник, -ка, м. = сцільник.  
Нас спонсорують: