Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здешевити
здешевіти
зджолґати
здибати
здибатися
здибочки
здивитися
здивлятися
здиво
здивовижений
здивувати
здивуватися
здимати I
здимати II
здиматися I
здиматися II
здиміти
здиняти
здирати
здиратися
здирливий
здирник
здирок
здирство
здирця
здирщина
здискредитувати
здитинитися
здитиніти
здих
здихавичитися
здиханка
здихання
здиханочка
здихати
здихатися
здихнути
здичавіти
здичіти
здіб
здібний
здібність
здігнати
здідькатися
здіжитися
здіжуватися
здіймати
здійматися
здіймити
здіймитися
здійняти
здір
здіяти
здіятися
здмухнути
здмухувати
здоба
здобаритися
здобиток
здобич
здобичний
здобичник
здобичній
здобишник
здобіль
здобритися
здобріти
здобуванина
здобувати
здобуватися
здобути
здобуток
здовга
здовжити
здовольнити
здогад
здогадати
здогадувати
здогадуватися
здоганяти
здогін
здогнати
здогонити
здогонки
здоїння
здоїти
здойма
здоймити
здолати
здолинок
здоліти
здоптати
здоров
здоровань
здоровезний
здоровенний
здоровенький
здоровесенький
здоровець
здоровецький
здоровий
здоровило
здоровити
здоровіти
здоровкання
здоровкати
здоровкатися
здоровлючий
здоровля
здорово
здоров'я
здорожити
здорожити 2
здорожитися
здорожіти
здохленина
здохлий
здохлина
здохляк
здохлятина
Відзволятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відзволитися, -люся, -лишся, гл. Освобождаться, освободиться. Одзволилась єси від недуги твоєї. Єв. Л. XIII. 12.
Закля́тий, -а, -е. !) Заклятый, заколдованный. З того часу ставок чистий заріс осокою; не купаються дівчата, обходять горою; як углядять, то христяться і зовуть заклятим. Шевч. 24. Закляті гроші хоч і знайдеш, то аби як і не візьмеш. Грин. II. 143. 2) Упорный; жестокій. Вони на тебе ворогують, — я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Ой приїхав чоловік додому заклятий, бив же мене, волочив до самої хати. Чуб. V. 680.
Кіз, кізу, м. Калъ животныхъ. Сердитий та недужий — кізові рівня. Ном. № 3349. посадити в кіз (в тепле нутро убитої скотини — дитину од сухот). Ном. № 8402. Стілько кізу лежить, що у віз не забереш. Cм. кізяк.
Класти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Руc. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Н. п. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Н. п. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7)вариво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 8)ко́пу. Копнить. 9)межу. Проводить межу. Мнж. 26. 10)нитку. Забрасывать неводъ. Вас. 189. 11)присади. Прививать прищепы. Шух. І. 110. 12)скирту. Метать скирду, стогъ. 13)хату. Строить избу, домъ. Шух. І. 145. 14)честь на собі. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 15)до міри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Н. п. 16)у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Литви́нський, -а, -е. Бѣлорусскій.
Мість пред. = ii. Місто.
Нарі́зати Cм. нарізувати.
Позбивати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и збити, но о многихъ или о многомъ. Баран роги позбивав. Мнж. 6. Всіх нехай із глудзу позбиває. К. Дз. 44.
Посичати, -чу́, -чи́ш, гл. О змѣѣ: пошипѣть.
Посхоплювати, -люю, -єш, гл. Схватить (во множествѣ).  
Нас спонсорують: