Арци́. Архи. Прибавляется къ нѣкоторымъ словамъ для усиленія значенія, напр.: арцибіскуп — католическій архіепископъ, арцира́бин — главный раввинъ; иногда и ради насмѣшки, напр.: арциду́рень.
Вільга, -ги, ж.
1) Мокрота, влага.
2) пт. иволга. Ум. вільженька.
Дякі́вський, -а, -е. Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури.
Затру́шувати, -шую, -єш, сов. в. затруси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Посыпать, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ. Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Як докопаю, — хворостняком затрушу. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. 2) Только сов. в. Затрясти. З'їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.
Кари, кар, ж. мн. Водовозные дроги. Колеса, бендюги і кари, і самиї церковні мари.
Мірту́к, -ка, м. 1) Родъ ведра, вмѣстимостью около 1 литра, для мѣрянія удоя (у гуцульскихъ пастуховъ). 2) Родъ ковша для набиранія муки.
Несмак, -ку, м.
1) Непріятный вкусъ.
2) Безвкусіе.
Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Риженький, -а, -е., Ум. отъ рижий.
Черлениця, -ці, ж. ? Закувала зозуленька ой під черленицев.