Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Вишкрябувати, -бую, -єш, сов. в. вишкрябати, -баю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Злупок, -пка, м.
1) Отрубокъ дерева, изъ котораго выдѣлывается курительная трубка.
2) У гребенщиковъ: пористая масса подъ периферіей рога.
Ковзун, -на, м. Ползающій ребенокъ.
Обжирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обжерти, -жеру́, -реш, гл. Обжирать, обожрать, объѣсть.
Поопоганювати, -нюю, -єш, гл. = пообпоганювати.
Тімашний, -а, -е. . — до Способный къ чему.
Убільшки нар. Величиной, по величинѣ. Cм. завбільшки. Село не велике, вбільшки як Хорошів. У нас нема такого вола вбільшки.
Форналь, -ля, м. Конюхь.
Чирчак, -ка, м. = чирч.