Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Де́-чий, -чия, -чиє, мѣст. Кой-чей.
Ло́сенько, -ка, с. Ум. отъ лось.
Музи́чка, -ки, м. 1) Плохой музыкантъ. 2) Жукъ скрипунъ, Dorcadion. Мнж. 185.
Обволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обволокти, -лочу, -че́ш, гл. 1) Обволакивать, обволочить. 2) Покрывать, покрыть, обкладывать, обложить. Кладуть із мертвих тіл костри. Соломой їх обволікають, олію з дьогтем поливають на всякий зруб разів по три. Котл. Ен. VI. 50.
Перезіпати, -паю, -єш, гл. Перестать кричать. Одна дитина перезіпала, друга починає.
Перепелячий, -а, -е. = перепеличий. Перепелячий крик. Мир. ХРВ. 4.
Порознімати, -маю, -єш, гл. То-же, что и розняти, но во множествѣ.
Проривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. прорити, -рию, -єш, гл. Прорывать, прорыть. «Одчини, луплене теля!» — Не 'дчиню. — «Ну, носом прорию». Рудч. Ск. І. 40.
Рядовина, -ни, ж. 1) Дерюга, грубый холстъ, употребляющійся на рядна, скатерти, мѣшки и пр. Чуб. УН. 408. Различные сорты рядовини: базаркова — шириною въ аршинъ, біла — изъ выбѣленнаго валу, идетъ для ряден и мѣшковъ, дорожки — полосатая на некрашенной основѣ и крашенномь уткѣ, мішкова — для мѣшковъ, шириной 12 вершковъ, писана — въ поперечныхъ цвѣтныхъ полосахъ для половиковъ, праник — полубѣлая, изъ сѣрой основы и недобѣленнаго утка, сирова — небѣленная, в со́сонки — плотная, особо вытканная и пр. Вас. 168. 2) Худшій сортъ сукна. Чуб. VII. 421.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. Фр. (Желех.).
Нас спонсорують: