Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Безпритульний, -а, -е. Безпріютный. Шейк. Аф. 297.
Бо сз. 1) Потому что, ибо. Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім краю. Н. п. 2) Же. Чи ж бо я на світі одная? Н. п. Годі бо! Та йди бо швидче! Кв.
До́ньчин, -на, -не. Принадлежащій дочери.
Зумисне нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени. Мнж. 188.
Пісний, -а́, -е́ 1) Постный. Пісний борщ. Пісний день. У нас взавтра празник пісний. Грин. III. 562. 2) О молокѣ: жидкое. 3) О землѣ: мало плодородная.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Порібля, -лі, ж. = поребрина. Хотин. у.
Розширити, -ся. Cм. розширяти, -ся.
Челюсти, -тів, м. мн. Устье кухонной печи, дугообразное отверстіе между припічком и самою внутренностью печи. Вас. 193. Чуб. VII. 381. Мир. Пов. II. 76. Або горілочку пили.... під челюстами запікану. Котл. Ен. III. 63. Залітали невеличкі гискорки по чорних челюстах печі. Мир. Пов. І. 115.
Нас спонсорують: