Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Белькотіти, -чу, -чеш, гл. = белькотати. Засідатель обмахується та белькотить. Стор. І. 236.
Вернути, -ся. Cм. вертати, -ся.
Ґе́ґавка, -ки, ж. = Гоголь. Вх. Зн. 11.
Дочі́сувати, -сую, -єш, сов. в. дочеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Дочесывать, дочесать. Оттаке щастя було і в батька, — промовила ганя, вертаючись у хату і дочісуючи косу. Левиц. І. 196.
Непотреба, -би, ж. = непотріб.
Остров'яниця (остров'їниця, островя́ниця), ці, ж. 1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. Шух. І. 170. 2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли. Шух. І. 147.
Пантофель, -фля, м. = пантохвель. Чуб. І. 235.
Підкурювати, -рюю, -єш, сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82.
Розбужатися, -жаюся, -єшся, сов. в. розбуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Пробуждаться, пробудиться. Встаньте, браття, та розбудітеся. Чуб. V. 911.
Смалький, -а́, -е́ Жгучій, рѣзкій (о вѣтрѣ, морозѣ). Коли воно перекоїться в лихої години! Одколи ранок діється, а воно такий смалький, палький вітрюга, — силу в велику дійшов додому. Васил. у.
Нас спонсорують: