Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Грі́шниця, -ці, ж. Грѣшница. Св. Л. VII. 37.
Дзба́нок, -нку, м. Банкъ. Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші. Осн. 1861. VIII. 89.
Живти́, -живу́, -ве́ш, гл. = жити. Тут колись добре було живши нашим, батькам, а нам уже ніколи не прийдеться живти так. Кобел. у.
Завинова́титися, -чуся, -тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато. Канев. у.
Літо́рост, -ту, м. = літоросток. Вх. Зн. 33.
Москальчу́к, -ка, м. 1) Ребенокъ-великоросъ. 2) Сынъ солдата.
Оскоромлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. оскоромитися, -млюся, -мишся, гл. Оскоромиться. Як би сьогодня оскоромилась, то не великий був би гріх. Левиц. Пов. 170.
Понамочувати, -чую, -єш, гл. Намочить (во многихъ мѣстахъ или многое). Позбірай же все плаття нечисте та понамочуй. Васильк. у.
Рило, -ла, с. 1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Чуб. III. 263. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом. Рудч. Ск. І. 23. 2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім. Ном. № 6315.
Уколоти, -лю, -леш, гл. 1) Уколоть. Його колючки і уколять. Рудч. Ск. І. 153. 2) Наколоть. Уколи трохи трісочок.
Нас спонсорують: