Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забулькотати
забулькотіти
забундючитися
забунтувати
забуритися
забуркотати
забуркукати
забурний
забуртати
забуртатися
забуртити
забурувати
забурунний
забурхати
забурчати
забути
забутіти
забутковий
забутний
забуток
забуття
забухикати
забучавіти
забуяти
завабити
заваблювати
завага
завагітніти
завагоніти
заваготіти
завада
заваджати
завадити
заважати I
заважати II
заважити
заважний
заважніти
заважувати
заважуватий
завала
завалий
завалистий
завалисто
завалити
завалувати
завальковий
завалькувати
завалькуватий
завальний
завалювання
завалювати
завалюватися
заваляти
завалятися
завалящий
завар
заварити
заварка
заварувати
заварювання
заварювати
заватра
завбільшки
завбожіти
завважити
заввиш
завволити
завгарити
завгеть
завглиб
завглибки
завглибшки
завгодно
завгодя
завгорити
завгородній
завгорювати
завгрубшки
завдаванка
завдавати
завдалеки
завдальшки
завдання
завдарім
завдати
завдаток
завдача
завдовж
завдовіти
завдруге
завдяки
завдячати
завдячений
заведений
заведення
заведено
заведенція
заведисвіток
заведія
завезиско
завезлиско
завезти
завейкати
завеличатися
заверба
завербувати
завергати
завередити
завередувати
заверетенитися
заверещати
заверниголова
завернути
завертайло
завертати
завертатися
завертаха
завертень
завертіти
Висваритися, -рюся, -ришся, гл. Перестать ссориться.
Гаска, -ки, ж. Молотокъ для разбиванія кусковъ соли вываренной на солеваренныхъ сковородахъ. Вх. Зн. 49.
Занепада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. занепа́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, придти въ упадокъ. 2) Надрывать, надорвать здоровье, ослабѣвать, ослабѣть, обезсилѣть. І сього часу, як занепав о. Гервасій, то до півроку так висох. Св. Л. 90. Занепав од ран наш батько. К. СП. 106. Ти так занепав, синку, з своєю чумачкою, що й не пізнаєш тебе, тілько одні очі блищать. Харьк. г. Мій хлопець чогось занепав: каже, голова болить і на світ не можна ся дивити. Камен. у.
Зачервони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Копилча, -чати, с. = копил 8. Угор. и Желех.
Плутня, -ні́, ж. 1) Путаница, запутанное дѣло. Н. Вол. у. 2) Плутовство. Чуб. IV. 204.
Попригороджувати, -джую, -єш, гл. Пригородить (во множествѣ).
Скупати II, -паю, -єш, сов. в. скупи́ти, -плю́, -пиш, гл.кого. Въ свадебномъ обрядѣ: дать кому вознагражденіе за то, что онъ уступитъ свое мѣсто, сойдетъ съ него. Скупають шурина з покутя, щоб молодому сісти коло молодої. Мет. 194. Гадали-думали чорнії галочки: як би нам скупити сокола з явора? Треба дати соколоньку ярої пшениці. Гадали-думали пишнії бояре: як би нам скупити Івася з кониченька? Треба дати Івасеньку молодую Марусеньку. Рк. Макс.
Трачів, -чева, -ве Принадлежащій пильщику.
Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. МПр. 46. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13. 4) Мужъ. Чуб. V. 128. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164.
Нас спонсорують: