Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забулькотати
забулькотіти
забундючитися
забунтувати
забуритися
забуркотати
забуркукати
забурний
забуртати
забуртатися
забуртити
забурувати
забурунний
забурхати
забурчати
забути
забутіти
забутковий
забутний
забуток
забуття
забухикати
забучавіти
забуяти
завабити
заваблювати
завага
завагітніти
завагоніти
заваготіти
завада
заваджати
завадити
заважати I
заважати II
заважити
заважний
заважніти
заважувати
заважуватий
завала
завалий
завалистий
завалисто
завалити
завалувати
завальковий
завалькувати
завалькуватий
завальний
завалювання
завалювати
завалюватися
заваляти
завалятися
завалящий
завар
заварити
заварка
заварувати
заварювання
заварювати
заватра
завбільшки
завбожіти
завважити
заввиш
завволити
завгарити
завгеть
завглиб
завглибки
завглибшки
завгодно
завгодя
завгорити
завгородній
завгорювати
завгрубшки
завдаванка
завдавати
завдалеки
завдальшки
завдання
завдарім
завдати
завдаток
завдача
завдовж
завдовіти
завдруге
завдяки
завдячати
завдячений
заведений
заведення
заведено
заведенція
заведисвіток
заведія
завезиско
завезлиско
завезти
завейкати
завеличатися
заверба
завербувати
завергати
завередити
завередувати
заверетенитися
заверещати
заверниголова
завернути
завертайло
завертати
завертатися
завертаха
завертень
завертіти
Жаття́, -тя́, с. Жатіе, сжинаніе, жатва. Од жаття рука болить. Канев. у. Пішов дощ та вже й по жаттю. Камен. у.
Лица́рство, -ва, с. Рыцарство. Грин. І. 192. Козацькі війни з ляхами, запорожське лицарство, — надали сміливости народові. Правда, 1867 (?), № 37.
Нао́длів нар. = навідлів.
Нарозумі́ти 2, -мі́ю, -єш, гл. Взять въ толкъ, набраться умѣнья. Пани нарозуміли од мужиків, як хазяйнувати треба. Волч. у.
Перемусувати, -сую, -єш, гл. Перепѣниться.
Попродовбувати, -бую, -єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить. ЗОЮР. І. 76.
Приспатися, -плю́ся, -пишся, гл. Поспать съ мужчиной. Вх. Лем. 456.
Сліпундра, -ри, сліпуха, -хи, ж. = сліпак 2. Вх. Пч. II. 16.
Сніжечок, -чку, м. Ум. отъ сніг.
Шулик, -ка, м. 1) Чаще мн. ч. шулики́. Кусочки прѣсной лепешки (коржа), политые растертымъ подслащеннымъ макомъ. Маркев. 17. З маком медовий шулик. Котл. Ен. I. 18. Із води та з муки пече баба шулики. Ном. № 12358. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: шулик. Капуста, не выросшая въ кочень. Волынск. Слов. Д. Эварн.
Нас спонсорують: