Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забулькотати
забулькотіти
забундючитися
забунтувати
забуритися
забуркотати
забуркукати
забурний
забуртати
забуртатися
забуртити
забурувати
забурунний
забурхати
забурчати
забути
забутіти
забутковий
забутний
забуток
забуття
забухикати
забучавіти
забуяти
завабити
заваблювати
завага
завагітніти
завагоніти
заваготіти
завада
заваджати
завадити
заважати I
заважати II
заважити
заважний
заважніти
заважувати
заважуватий
завала
завалий
завалистий
завалисто
завалити
завалувати
завальковий
завалькувати
завалькуватий
завальний
завалювання
завалювати
завалюватися
заваляти
завалятися
завалящий
завар
заварити
заварка
заварувати
заварювання
заварювати
заватра
завбільшки
завбожіти
завважити
заввиш
завволити
завгарити
завгеть
завглиб
завглибки
завглибшки
завгодно
завгодя
завгорити
завгородній
завгорювати
завгрубшки
завдаванка
завдавати
завдалеки
завдальшки
завдання
завдарім
завдати
завдаток
завдача
завдовж
завдовіти
завдруге
завдяки
завдячати
завдячений
заведений
заведення
заведено
заведенція
заведисвіток
заведія
завезиско
завезлиско
завезти
завейкати
завеличатися
заверба
завербувати
завергати
завередити
завередувати
заверетенитися
заверещати
заверниголова
завернути
завертайло
завертати
завертатися
завертаха
завертень
завертіти
Деся́тницький, -а, -е. Принадлежащій десятнику.
За́плішка, -ки, ж. Заклинокъ, клинышекъ для заклинки, закрѣпы топорища, ручки молотка и пр. Ум. заплішечка.
Злотківець, -вця, м. = злот. Здурили ж ми попа: дали йому два злотківці, а він думав, що червінці. Чуб. IV. 278.
Качулея, -ле́ї, ж. Головка маку. Качулея маку. Вх. Зн. 24.
Крижина, -ни, ж. Льдина. Дивіться, яка здоровенна крижина пливе! Славяносерб. у. Ум. крижинка.
Моска́личок, -чка, м. Ум. отъ москаль.
Обітря, -ря, с. = обвітря (Квітки) напували пахощами обітря. Мир. ХРВ. 61.
Походній, -я, -є. = похідній. Лицявсь серед походньої трівоги. К. Бай. 28.
Прічки нар. = пріч. Мил. Св. 54. Збіраюся з паном прічки против темненької нічки. Гол. І. 71.
Розвертати, -таю, -єш, сов. в. розверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта. Кв. II. 268. 2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? Рудч. Ск. І. 65.
Нас спонсорують: