Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий.
Доби́ти, -ся. Cм. Добивати, -ся.
Кволість, -лости, ж. Слабость, хилость.
Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Попризвичаюватися, юємося, -єтеся, гл. Привыкнуть (о многихъ). Попризвичаювались до всячини з малку. Жінки уже так попризвичаювалися.
Спонаджувати, -джую, -єш, сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я.
Сторонній, -я, -є. Посторонній, чужой. Стороннії люде.
Хлудина, -ни, ж. Хворостина, лозина. прутъ. Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. Ум. хлудинка.
Цурувати, -рую, -єш, гл.
1) = цуркувати.
2) Крутить. Багато муки приняв на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так що й сон з думки випав.
