Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закликати

Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Макс. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Лавр. 156. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. Рудч. Ск. І. 202. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день. Шух. І. 41.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 49.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛИКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛИКАТИ"
Віконечко, -ка, с. Ум. отъ вікно.
Вовчук, -ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129.
Гардеман, -ну, м. = гардаман. Напилам ся гардеману. Чуб. IV. 513.
Дьо́гнути, -гну, -неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14.
Костуряка, -ки, ж. Ув. отъ ко́стур.
Мазну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) одн. в. отъ мазати (въ 5-мъ значеніи не употребляется). 2) Ударить, шлепнуть. Випручавши руку ..., мазнула його по виду. Мир. ХРВ. 63.
Неоглядно нар. И конца невидно; необозримо. Горя того за нею і поперед нею — неозорно, неоглядно. Мир. Пов. І. 127.
Помняти, -мну, -неш, гл. и пр. = пом'я́ти и пр.
Похарапудитися, -джуся, -дишся, гл. Попугаться нѣкоторое время (о лошади).
Похильний, -а, -е. = похилий 1. Похильнеє дерево похиляється, а покірливе дитятко поклоняється. Н. п. Нігде мені постояти під похильним тином. Мил. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКЛИКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.