Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заклекотати

Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. І. 259. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 49.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛЕКОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКЛЕКОТАТИ"
Комолий, -а, -е. Безрогій. Комолий віл і ґулею б'є. Ном. № 3364.
Кушати, -шаю, -єш, гл. = куштувати. Подольск. г. О. 1861. І. Слов.
Накраси́ти, -ся. Cм. накрашувати, -ся.
Начин, -ну, м. Начало. Се який начин пісні? Борз. у.
Невидальце, -ця, с. Невидаль. Чого б я дувся? Що попович? Овва! яке ж невидальце! Св. Л. 168.
Падалюк, -ка, м. = падалець. Вх. Пч. II. 16.
Перегукнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перекликнуться.
Повищирювати, -рюю, -єш, гл. = повискаляти.
Пустований, -а, -е. Шаловливый. Ото пустований та мордований.
Суверток, -тка, м. = сувертень. Як уже згортається прядіво, то пять ручаєк, — отой суверток і буде каліво. Черн. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКЛЕКОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.