Блоховодниця, -ці, ж. Имѣющая на себѣ много блохъ (преимущественно о кошкѣ, собакѣ).
Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Дзюрко́тонька, -ки, ж. Журчащая вода. Передай їй, дзюркотонько, плач довічний мій.
Довгелю́чий, -а, -е. = Довжелезний.
Задира́к, -ка, м. пт. турухтанъ, Tringa pugnax.
Лаґун, -на, м. Стволъ дерева въ нако́ті. Cм. накіт.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. До ляса мов ляхи метнулись. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати.
Подожинати, -наю, -єш, гл. Дожать (многое).
Скількоро мѣст. Нѣсколько. Та вийшло скількоро чоловіка копати буряки.
Хлип! меж. 1) Выражаетъ хлебаніе. Яблучка кусь, а горілочки хлип. 2) Выражаетъ всхлипываніе.
