Бовт, -та, м.
1) Ботъ, ботало, снарядъ, которымъ вспугиваютъ рыбу: длинный шесть, на концѣ котораго прикрѣпленъ полый внутри конусъ со срѣзаннымъ верхомъ, — отъ удара въ воду этимъ конусомъ получается сильный звукъ. Иногда вмѣсто конуса просто утолщеніе на концѣ шеста. Закинув рибалка сітку.... і почали бовтами полохати рибу. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну.
2) Палка, лопатка для мѣшанія растворенной извести (у каменщиковъ) или жидкости для дубленія кожи (у кожевниковъ).
Ведмежа, -жати, с. Медвѣженокъ. Од свині не будуть ведмежата, а ті ж поросята. Ум. ведмежатко.
Жба́н, -ну, м. = джбан. До пори жбан воду носить. Усип мені меду жбан, а я тобі заплачу як пан. Ум. жба́нець, жба́нок, жба́нчик, жба́нчичок.
Запрага́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. запрагти́ся, -гнуся, -нешся, гл. Желаться, пожелаться, захотѣться. Що тобі ся запрагне?
Кивер, -ра, м. Киверъ. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний. Там козак виїзжає на конику вороному..., а в жупані голубому, а в кивері золотому.
Косарь, -ря́, м.
1) Косарь, косецъ. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Въ видѣ косаря представляется смерть. Над головою вже несе свою неклепаную косу касирі, непевний.
2) Насѣк. Фалангидъ, сѣнокосъ, Phalangium opilio.
3) Ножъ изъ обломка косы, употребляемый для бритья.
4) Созвѣздіе Оріонъ.
5) мн. Раст. Erodium cicutarium. Ум. косарик, косаричок. Мій синочку, мій косаричку!
Ляхува́ти, -ху́ю, -єш, гл. Жить какъ поляки.
Недоляшок, -шка, м. Ополячившійся украинецъ. Шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. Недоляшок! гукають козаки. Недовірок! шепочуть поляки (про Ад. Кисіля).
Плюй, плю́я, м. Плевокъ.
Порснути, -ну́, -не́ш, гл.
1) Брызнуть.
2) Посыпаться, полетѣть градомъ.
3) Выскользнуть; о вѣтви: вырваться изъ рукъ вверхъ. Гіллячка порснула вгору.
4) Броситься бѣжать. Порснули в ростіч.
5) Ударить сильно.
