Заша́рпати, -паю, -єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Зая́сля, -ля, с. Ясли. Купи та купи коняку... «А годувати чим я буду? Тебе в заяслє положу?»
Збілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. Чого так збіліла?
Злотарник, -ка, м. Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника».
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Підлева, -ви, ж. Соусъ. Потім з підлевою индик.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Приязний, -а, -е. 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший.
2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний.
Схоплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. схопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Схватываться, схватиться, вскакивать, вскочить, быстро подняться. Еней з просоння як схопився. І разом схопились та до воріт. Схопилась та й побігла шляхом, а вже вечоріло й роса пала. 2) Вскакивать, вскочить на что. На коника схопився. 3) Подниматься, подняться. Схопилась велика вітряна бура.
Цнота, -ти, ж.
1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті.
2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Хоть я сирота, є у мене цнота. Ум. цно́тонька.
