Витивкати, -каю, -єш, гл. Вылокать. Йому скільки не сип борщу, все витивкає.
Зранку, зрання, нар. = зрана. Приходили люди зранку. Орав же я зрання до полудня, доки не прийшла на серденьку туга.
Кально нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. Cм. кално.
Кепкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. 2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують.
Лу́скавка, -ки, ж. 1) Коса (орудіе), толщина которой не вездѣ одинакова, почему она легко ломается. 2) Конецъ кнута, придѣлываемый для хлопанья.
Нехати, -ха́ю, -єш, гл. Не трогать. Нехайте, нехайте, — шо з нього буде!
Позаточувати, -чую, -єш, гл. Закатить, завезти (экипажи куда). Вози у возівню позаточував.
Попаршивіти, -віємо, -єте, гл. Сдѣлаться паршивымъ (о многихъ), сдѣлаться плохимъ (о многихъ).
Роспустуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Расшалиться.
Турнути, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть; послать, погнать. Щоб тебе лють турнула. Турнув Харько хлопця на хутір.
