Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадючий

Гадючий, -а, -е. 1) Змѣиный, гадючій. Гадюча в серці в вас отрута. К. Псал. 132. гадюче кодло. Змѣиное гнѣздо. 2) гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 166. 3) Бранное слово. Гадючий сину! Маркев. 56. Гадючий жид. Маркев. 56. І ціпка вхопила гадюча дитина. Грин. II. 183.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИЙ"
Блазнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. 1) Ребячиться, шалить. 2) Соблазняться. Як настане горе, зараз блазняться. Єв. Мр. IV. 17.
Видибуляти, -ляю, -єш, гл. = видибати. На огород хиба було видибуля, а то все в хаті. Сим. 236.
Деся́тник, -ка, м. 1) Десятникъ. 2) Десятскій, помощникъ старосты въ деревняхъ. Стор. І. 92. А десятник до мене ні разу не заходив і не загадував об подушному. Кв. 3) Десятка трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. Ум. Деся́тничок. 466.
Драгома́н, -на, м. Переводчикъ при посольствѣ, миссіи. А также пхнув він драгомана і до латинського султана. Котл. Ен.
Защо́кати, -каю, -єш, гл. Начать говорить що.
Кольо, -ля, м. Дѣтск. Хлѣбъ. Вх. Лем. 426.
Нецвічений, -а, -е. Непокрытый цвѣтами. Ой у лузі калинонька нецвіченая, — туди ішла дівчинонька невінчаная. Мил. Св. 7.
Перепелячий, -а, -е. = перепеличий. Перепелячий крик. Мир. ХРВ. 4.
Поволоситися, -шуся, -сишся, гл.з ким. Потаскать другъ друга за волосы. Поволосився з Іваном. Вх. Зн. 8.
Псяр, -ра́, м. Псарь. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.