Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гайворонячий

Гайворонячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій грачу, грачевый, грачій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙВОРОНЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙВОРОНЯЧИЙ"
Гончарі́вна, -ни, ж. Дочь горшечника. Аф. 364.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, -ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. І. 287.
Женти́ця, -ці, ж. Сыворотка (молочная). Шух. І. 37.
Забо́втати, -таю, -єш, гл. Замочить, запачкать мокрой грязью.
Калило, -ла, с. Грязь. Мнж. 181.
Назоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Надоѣсть, досадить. Ти мені назолився. Н. Вол. у. 2) Нащелочить, набучить.
На-Міць нар. Накрѣпко. Не на-міць робилось.
Прасло, -ла, с. Часть досчатаго забора отъ столба до столба. Кіев. и Подольск. гг.
Роскошлати, -лаю, -єш, гл. = роскошкати. Роскошлати волосся. Чуб.
Тилій, -лія, м. = тилє. Не ріж гострієм, а тилієм бий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЙВОРОНЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.