Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Допащикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Окончить вздорные разсказы.
Засвіти́ти, -ся. Cм. засвічувати, -ся.
Зморхтися, -нуся, -нешся, гл. Сморщиться.
Кайданник, -ка, м. Закованный въ кандалы.
Кошниця, -ці, ж. Родъ высокаго и узкаго хворостянаго амбарчика, въ который ссыпаютъ кукурузу въ початкахъ.
Порозруйновувати, -вую, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Співака, -ки, м. = співак 1, 2. Співають співаки, — щоб вас побрали собаки.
Чвиркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] чвиркнути, -ну, -неш, гл.
1) Плевать, плюнуть.
2) Брызгать, брызнуть. Кров так і чвиркнула вгору.
Шпацірувати, -ру́ю, -єш, гл. Прогуливаться.
