Винити, -ню́, -ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. Учителю, чи ще ти не смирився і Господа винитимеш устами.
Дові́дно, дові́дне. нар. Навѣрное. Довідно ніхто не скаже, що дав йому.
Жвакува́ння, -ня, с. Глоданіе.
Закуйо́вдити, -джу, -диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сдѣлаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило!
Запосіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запосі́сти, -ся́ду, -деш, гл. Завладѣвать, завладѣть, занять. Молодий богослов запосів парахвію, що митрополіт зоставив за моєю дочкою.
Змокріти, -рію, -єш, гл. = змокравіти.
Потахати, -ха́ю, -єш, сов. в. потахнути, -хну, -неш, гл.
1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду.
2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає.
Торчина, -ни, ж. Одна палка изъ торчі.
Хмельничанин, -на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго.
Хундатирь, -ря, м. Наблюдатель за общественными постройками. У нас як строїли церкву, так обчество вибрало хундатирем учителя та ще деяких людей. Cм. фундатор.
