Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Гевади нар. = туди.
Залескота́ти, -чу́, -чеш, гл. = залоскотати.
На́рість, -рости, ж. Наростъ.
Освячатися, -чаюся, -єшся
Проходжати, -джа́ю, -єш, гл. = проходити. Поміж рядами прохожайте.
Спідка, -ки, ж.
1) Изнанка. Спідка добра, а верх подраний.
2) Основаніе.
3) Корка нижняя у хлѣба. Взяла паляницю, постукала, поклала щиколотками під спідку. Скоріше вибрав на тарілку, ввесь коровай на мир роздав; а музикантам тілько спідку.
4) Дно большой лодки (дуба).
5) мн. Варежки въ кожаныхъ рукавицахъ.
Трясихвістка, -ки, ж.
1) = трясидупа.
2) пт. Lusciola phoenicurus (и tithys).
Шрамувати, -му́ю, -єш, гл. Дѣлать рубцы на тѣлѣ.
Штурляти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать.
