Жи́чка II, -ки, ж. Ум. отъ жиця.
Запозива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Разорить тяжбами.
Згні́чувати, -чую, -єш, сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. 2) — се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Оселка, -ки, ж.
1) Оселокъ.
2) = веселка.
Осудок, -дку, м. = осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, шоб не робив семг осудку.
Ранити, -ню, -ниш, гл. Ранить. Словами ранять як стрілами.
Торбака, -ки, ж. Ув. отъ торба.
Укоїти, укою, -їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. А що се ти вкоїв, псявіро? Вкоїти халепи.
Чумачиха, -хи, ж. Жена чумака. Молодая чумачиха за чумаком б'ється.
Щерлатий, -а, -е. = шарлатовий? Вилинули соколи з чужої сторони і сіли-упали у лісі на превольдобному древі орісі, звели собі гніздо щерлатне, а знесли яйце жемчужне.
