Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадючин

Гадючин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИН"
Застава́ти, застаю́, -єш, сов. в. заста́ти, -ста́ну, -неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Чуб. III. 134. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб. V. 118.
Зречи, -чу, -чеш, гл. Сказать. Желех.
Обголюватися, -лююся, -єшся, сов. в. обголи́тися, -люся, -лишся, гл. 1) Обнажаться, обнажиться. 2) Обриваться, обриться. Вибачайте, що не обголився, бо тепер гаряча пора, саме жнива. Левиц. Пов. 205.
Очепити, -ся. Cм. очепляти, -ся.
Позлотити, -лочу, -тиш, гл. = позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила. Ез. V. 96.
Поначісувати, -сую, -єш, гл. Начесать (во множествѣ).
Прілоокий, -а, -е. Съ больными глазами. Чуб. VII. 577.
Санчата, -ча́т, ж. мн. Маленькія сани. Що на горі санчата, — спускаються дівчата. Чуб. V. 98.
Ташний, -а́, -е́ О повозкѣ: покрытая парусиной. Ташна повозка. Харьк. у.
Труднота, -ти, ж. = трудність. К. Кр. 10.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДЮЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.