Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гадючин

Гадючин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный гадюкѣ. Не лай гадючину матір. Чуб. II. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАДЮЧИН"
Картуз, -за, м. Картузъ, фуражка. Вас. 156. Чуб. VII. 413. Хто ходить у картузі, так у того чорти у пузі. Ном. Ум. картузик. Взялось за картузик та й прощається. О. 1862. V. 58.
Ми́зка, -ки, ж. Мездра на кожѣ. Сумск. у.
Пароїк, -ка, паройок, -йка, м. Ум. отъ парій.
Показати, -ся. Cм. показувати, -ся.
Поросколупувати, -пую, -єш, гл. Расковырять (во множествѣ).
Прикадок, -дка и -дку, м. Небольшая кадка. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пшикати, -каю, -єш, сов. в. пшикнути, -ну, -неш, гл. 1) Шипѣть, зашипѣть (о горячемъ желѣзѣ, брошенномъ въ воду). 2) Только несов. в.? Употреблять часто звуки пш (о польской рѣчи). Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами. К. Дз. 34.
Разний и пр. = різний и пр.
Стягель, глю, м. Часть полудрабка: перекладина, которая укрѣплена въ длинныхъ жердяхъ; такихъ перекладинъ полудрабок имѣетъ двѣ, обѣ вторыя отъ концовъ. Чуб. VII. 403.
Схилисто нар. Наклонно. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАДЮЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.