Глодина, -ни, ж. Боярышниковое дерево.
Дово́дник, -ка, м. Доносчикъ; доказатель. Cм. Доводець.
Доси́пка, -ки, ж. Досыпка. Ум. доси́понька.
Зи́к, -ку, м. Крикъ. Зареготались нехрещені... Гай обізвався; галас, зик. Зиком-криком босий дід гукає.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Кібець, -бця, м.
1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі.
2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепелицю. Ум. кібчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей.
Подніпрянець, -нця, м. Житель поднѣпровья.
Позатомлювати, -люю, -єш, гл. Истомить, изнурить (многихъ).
Приспособитися Cм. приспособлятися.
Промел, -лу, м. Плата за помолъ зерномъ. В нас беруть десяту мірку промелу.
