Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бартка

Бартка, -ки, ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 31.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАРТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАРТКА"
Вительбушити, -шу, -шиш, гл. Выпотрошить.
Жа́ля, -лі, ж. Жница. Желех.
Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.
Задму́хати, -хаю, -єш, гл. Задуть.
Переповня, -ні, ж. Избытокъ. З переповні серця промовляють уста його. Єв. Л. IV. 45.
Підлистник, -ка, м. Раст. Asarum europaeum L. ЗЮЗО. І. 113.
Припочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припочи́ти, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. І. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. І. 221.
Розбризкати, -ся. Cм. розбризкувати, -ся.
Світленько, світлесенько, нар. Ум. отъ ii. світло.
Теґанька, -ки, ж. Горошокъ, расширяющійся кверху. Шух. I. 144.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАРТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.