Варе меж. = вара.
Велич, -чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Дівка така велич.
Вигода, -ди, ж.
1) Удобство; пріятность. Викопали собі криницю у дворі — добру вигоду зробили. Чужі жінки кохаю а для своєї вигоди. Не їж хліба, не пий води, візьму тебе для вигоди. Ум. вигідка.
Гордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся.
Густи́й, -а́, -е́. Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Густа каша дітей не розгонить. Густий гребінець. Густий гай. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Де густа рука, не треба і дрюка. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. 4) Обильный (объ урожаѣ). Врожай того літа не густий удався. Ум. Густе́нький, густе́сенький.
Кінцевий, -а, -е. Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму.
Прогусти, -ду́, -де́ш, гл. Прогудѣть, прожужжать. Прогуло прокляте лихо та й заснуло. Чутка прогула. Прошелъ слухъ.
Пустельників, -кова, -ве Принадлежащій пустыннику. Почувши оттакі пустельникови речі.
Спорснути, -сну, -неш, гл.
1) Сорваться. Риба з гачка спорснула. Спорснув з коня.
2) Взбрызнуть. Як купиш скотину, то набери у рот горілки да й спорсни, то скот не буде бити.
Чаїний, -а, -е. Принадлежащій пигалицѣ. Видрав яєць.... двадцятеро качиних, одно чаїне.
