Домовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. домо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому.
Канал, -лу, м. Каналъ. Вся (країна) обсажена садами, виноградом і лісами, вся облита ріками й каналами, з багатими городами й селами. Од послали ж його у сібірну роботу, ще й канали копати.
Кучопір, -перу, м. = кажан.
Мигдале́вий, -а, -е. Миндальный. Три мисочки зроблені взором горіха мигдалевого на одній віті.
Нагної́тися, -ною́ся, -ї́шся, гл. Унавозиться.
Поперековувати, -вую, -єш, гл. Перековать (во множ.).
Ремствувати, -вую, -єш, гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували.
Сиричина, -ни, ж. = сириця.
Стидати, -да́ю, -єш, гл. Стыдить. Баба стидає дитину.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
