Доклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. докла́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ). Козаки и мужики у неділю рано. Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. 4) доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому.
Лантушина, -ни, ж. Плохой лантух.
Нездольність, -ности, ж. Неспособность, слабость, безсиліе или невозможность сдѣлать что-либо.
Нурт, -та, м. Водоворотъ, омутъ. Всіх німців нуртам Дніпровим оддано.
Плавля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Поцілити, -лю, -лиш, гл.
1) Прицѣлиться.
2) Попасть (въ цѣль). Стрельнув і саме в крило поцілив. Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою.
Прибірний, -а, -е. Нарядный. На тобі сукні дуже прибірні.
Простогнати, -ну, -неш, гл. Простонать.
Слупчик, -ка, м.
1) Столбикъ.
2) Родъ вышивки.
Товк! II, меж. Толкъ! Він мене товк під бік.
