Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть.
Ковбаня, -ні, ж. Котловина или глубокая яма, наполненная водой. Не шукай моря, — і в ковбані втопишся. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Ум. ковбанька. Ув. ковбанюга. Він згромадив усі води у моря великі і на дні їх ковбанюги поховав навіки.
Лиги́, — дати Убѣжать, навострить лыжи. Ломаку під руку, да й лиги! Та лиги!
Лі́зка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лова. 2) Раст. Salix aurita.
Переполох, -ху, м.
1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала.
2) Нездоровье отъ перепуга. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю.
Помахати, -ха́ю, -єш, гл.
1) = помахувати. Ой де моя миленькая похожає, да шитими рукавами помахає.
2) Cм. помахувати.
Попідтинню нар. Подъ плетнемъ, подъ заборомъ.
Потеліпатися, -паюся, -єшся, гл. = потелепатися. Пан махнув рукою, покрутив головою і потеліпавсь далі.
Пустуха, -хи, м. Шалунья. Ум. пустушка, пустушечка. Не пустуй, моя пустушко!
Шабельтас, -са, м. Ремень, на которомъ носятъ саблю, портупея. Розв'язує царям їх шабельтаси.
