Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докір

Докі́р, -ко́ру, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 413.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКІР"
Бусурканя, -ні, ж. = босорканя. МУЕ. ІІІ. 45.
Відспівувати, -вую, -єш, сов. в. відспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить пѣніемъ. А я їй одспівую, жартуючи, бач. Левиц. І. 112. 2) Кончать, кончить пѣть; пропѣть. А чом же ти не співаєш? — Я вже одспівала. Шевч. Нехай молодчі співають, я вже своє одспівав. Левиц. Пов. 231. Молебень завтра рано одспіваю. Мкр. Н. 14.
Догля́дач, -ча, м. Надзиратель, надсмотрщикъ.
Дрючи́ще, -ща, с. ув. отъ дрюк.
Зляку нар. Съ испугу. Не втямиш зляку, де б сховався.
Коронувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Короновать. Желех. 2) Принимать новаго члена въ общество парубків. Cм. коронування 2.
Крячитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Давать развѣтвляющійся корень. Перниця крячится. Вх. Лем. 429.
Лю́тість, -тости, ж. Ярость, свирѣпость. Стор. МПр. 61. Котл. Ен. V. 68.
Ошварь, -рю, м. = обаполокъ. Желех.
Пужитися, -жуся, -жишся, гл. Щетиниться. Волосся і вус як щетина пужається. МВ. (О. 1862. III. 72).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКІР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.