Биндовий, -а, -е. Ленточный.
Біб'яшок, -шка, м. 1) = бібка 1. 2) Древесная почка.
Де нар. 1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Сова знає, де кури почують. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Горе дворові, де корова росказ волові. За городом левада, де зібралась громада. Та не де́ діне́ться. Нигдѣ не дѣнется, не пропадетъ. 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Три царі, де ви йдете? Не бу́ло де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». 3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. 4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. 5) Въ соединеніи съ прилагательными: какой; тотъ, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. З де-бі́льшого, з де-бі́льша. Большею частью. 6) Какъ. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. 7) Де-б. а) Гдѣ бы; куда бы, откуда бы. П'ять слів сказать, і де б взялася поміч. б) Вмѣсто того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. в) Де б то. Гдѣ бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. 8) Де вже! Ну гдѣ таки. Де вже було мені служити! 9) Де в бі́са, де в ка́та! Гдѣ тамъ! Куда тамъ! Кой чортъ! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину. Де в біса, які звичайні!... А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. . 10) Де то. Гдѣ же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Де то моя Катерина? 11) Де ж. а) Гдѣ же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об'їзжати. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. в) Развѣ. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се ба був хрін. Де ж його можна їсти. г) Де ж пак! Какъ же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. 12) Де тобі. Куда тамъ! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й Світа! 13) Де хотя́. Гдѣ угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кілько хотів, стілько й займав. 14) Де да́лі. Чѣмъ далѣе. Де далі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страханого. Пов. Примѣч. Остальныя слова сложныя съ де Cм. отдѣлъно въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ алфавита.
Зда́лека, зда́леку, нар. Издали, издалека. А то лихо, що боюсь, хоч здалека подивлюсь. Здалеку най ся гріє квасоля, бо пригорить.
Змовкати, -ка́ю, -єш, сов. в. змо́вк(ну)ти, -ну, -неш, гл. Смолкать, смолкнуть. Спи! — кажу йому. Він і змовкне.
Змовлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. змо́витися, -влюся, -вишся, гл. Уговариваться, уговориться, условливаться, условиться. Драм. 310. Змовлялись, завтра як до бою достанеться їм приступить. Почали ми змовлятись, як двері відчинити Катрі і як їй вийти. Так змовлялися три товариші.
2) Сговариваться, сговориться (свадебн, обрядъ). У суботу змовлялись, а в неділю вінчались.
Користний, -а́, -е́ Полезный, выгодный. Щось оці дрова не дуже користні: витопили — ні хуху, ні духу. Спориш дуже корыстна трава.
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Від жару й камінь трісне. Щось трісло.
Тутай нар. = тута.
Шпара, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина.2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Шпари одійшли. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Ум. шпарка, шпарочка.
