Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заповзати 2

Заповза́ти 2, -за́ю, -єш, сов. заповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Заползать, заползти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 82.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОВЗАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОВЗАТИ 2"
Брязкотало, -ла, с. = брязкало. Желех.
Відчалювати, -люю, -єш, сов. в. відчалити, -лю, -лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. І. 146. — каюк од берега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега. Черном.
Воюватися, -воююся, -єшся, гл. 1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися. Мет. 2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.
Запранцюва́тіти, -тію, -єш, гл. Покрыться сифилитическими язвами, сдѣлаться сифилитикомъ.
Зачервони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Окрасить въ красный цвѣтъ.
Каплавух, каплаух, м. Вислоухій.
Позубити, -блю, -биш, гл. 1) Зазубрить; сдѣлать зазубрины. Позубили мені сокиру. Ой десь мене Господь Бог не простив, що я у неділю серпи позубив. АД. І. 81. 2) Сдѣлать зубцы. Позубила комір і чохлу.
Спідручний, -а, -е. О волѣ, запряженномъ въ плугъ: тотъ, который идетъ со стороны погонича.
Ужах, -ху, м. Страхъ, ужасъ. Встрѣчено только у М. Вовчка. По тих усіх в жахах і плачу дівчина утомилася — нездужала мов. МВ. (О 1862. І. 91).
Фасолька, -ки, ж. дика. Раст. Astragalus glyciphyllos. Шух. І. 21.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОВЗАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.