Андрі́єць, -йця, м. Раст. Delphinium Ajacis.
Балай. Употребл. въ выраж.: галай-балай. Cм. галай 3.
Домани́ти, -ню́, -ниш, гл. Приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш.
Зли́годні, -нів, м. мн. Невзгоды, бѣдствія. Всі злигодні на мене обернулись. Хай йому злигодні!
Мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Оконити, -ню, -ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить.
Спросонку, спросо́ння, нар. Сквозь сонъ. Спросоння він так голосно закричав, що побудив слуг.
Труїти, трую́, -їш, гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака.
Фіялка, -ки, ж. Раст. а) фіалка, Viola odorata L, б) — вечірня. Hesperis matronalis L. в) — лісова́. Viola mirabilis. Cм. хвіялка. Ум. фіялочка.
Хотіти, хо́чу, -чеш, гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Волно Богу що хотіти, то чинити. Вмѣсто хочеш, хочете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Що хочте робіть з Петром. не хотячи́. Не намѣренно. Не хотячи штовхнув його. та хоти́, щоб.... И еще хотѣлъ бы, чтобы.... Та хоти, щоб у нас правда була, коли пани та як пси гризуться. що хоти́.... Что хочешь.... Що хоти роби, — не дає та й уже.
