Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сіделечко
сіделка
сіделко
сідельце
сідець
сідий
сіди-коса
сідлати
сідлатий
сідло
сідло 2
сідляр
сідуха
сідь
сійба
сійка
сійник
сік
сікавиця
сікавка
сіканка
сікарня
сікарь
сікатися
сікач
сікачка
сікнути
сікнутися
сіконути
сікти
сіктися
сікунка
сілкий
сіло
сіль
сількісь
сільний
сільниця
сільський
сільце
сім
сімак
сімдесят
сімдесяток
сіменатий
сіменець
сіменитися
сіменник
сімено
сіменуха
сіменястий
сімка
сімнадцятеро
сімнадцятий
сімнадцять
сімня
сімряга
сімсот
сімсотий
сімя
сім'я
сім'яний
сім'янин
сім'янистий I
сім'янистий II
сінечки
сінешний
сіни
сінний
сінній
сіно
сіновоз
сіножатка
сіножаття
сіножать
сінокіс
сінце
сінці
сінянки
сіп!
сіпака
сіпанина
сіпати
сіпатися
сіпачий
сіпнути
сіпом
сіпонути
сіпуга
сіра
сірай
сірак
сірати
сірий
сірики
сіриця
сіріти
сірка
сіркач
сірко
сіркувати
сірман
сірник
сірничка
сірнишниця
сірогривий
сірозем
сірома
сіроман
сіроманець
сіроманок
сіроманський
сіромаха
сіромашний
сіромашня
сіромашшя
сіроокий
сірохманець
сірочуватий
сіруватий
Візниця, -ці, м. = візник. МУЕ. ІІІ. 114.
Гру́ди, -де́й, ж. мн. Грудь, перси. Сіль тобі в вічі, а камінь у груди. Ном. Хрипить у грудях — не буть мені в людях. Ном. Коралі і дукачі як жар горіли на її повних грудях. Федьк. Ум. Гру́доньки.
Злюдніти, -ні́ю, -єш, гл. Обезлюдѣть. Він житиме на хуторі, поки є люде на степу, а як злюдніє, то він утече. Міусск. окр.
Каблука, -ки, ж. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было. 2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Чуб. V. 304. Ум. каблучка.
Круженяти, -ня́ю, -єш, гл. О птицѣ: кружить, дѣлать круги летая; нарить. Коршак літає, літає, — чого він так круженяє? Радомысл. у.
Перстенець, -нця́, м. 1) Ум. отъ перстень. 2) Раст. Cuscuta epilium. Вх. Пч. II. 31.
Попосміятися, -юся, -єшся, гл. Насмѣяться вдоволь, посмѣяться много. Попосміялись же за те з Цьомаха довго. Сим. 215. Тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35).
Промигнути, -ну́, -не́ш, гл. Промелькнуть. І промигнула вона в його по душі, як холодний вітер. МВ. (О. 1862, І. 77).
Секундувати, -ду́ю, -єш, гл. Помогать. Най му пан Біг секундує. Фр. Пр. 82.
Токарня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підстава — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огнивом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа, называемой жердка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ кривуля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ воротило, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жабки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.
Нас спонсорують: