Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сірчаний
сірчастий
сіряк
сірячина
сісти
сітка
сітнити
сітняг
сіточка
сіть
сітянка
січ
січень
січка
січкарня
січний
січовий
січовик
сішка
сішненко
сіяльник
сіянець
сіянка
сіяти
сіяти 2
сіятися
сіяч
скаба
скабка
скавло
скаву!
скавуліти
скавучання
скавучати
скавчати
скажений
скаженина
скаженівка
скаженість
скаженіти
скаженкуватий
скаженюка
сказ
сказати
сказити
сказитися
сказівка
скакавиця
скакання
скакати
скакелюха
скакіць!
скакля
скакнути
скаконути
скакулець
скакун
скакуночок
скакунчик
скакуця
скакучий
скала
скаламутити
скаламутитися
скализуб
скалити
скалитися
скалічити
скалка
скалкуватий
скалля I
скалля II
скалник
скалоокий
скалочка
скалубина
скалубинник
скаль
скальний
скаля I
скаля II
скаляти
скаменити
скаменілий
скаменіти
скамна
скамниця
скамня
скам'я
скам'янити
скам'янілий
скам'яніти
скандзюбити
скандзюбитися
скантуватися
скапарати
скапаратися
скапарити
скапати
скаплунити
скапнути
скапостити
скаправіти
скапувати
скапутитися
скапцаніти
скаралуща
скарання
скараскатися
скарати
скарб
скарбець
скарбівниця
скарбівничий
скарбівня
скарбний
скарбник
скарбниця
скарбничий
скарбовий
Зступатися, -паюся, -єшся, сов. в. вступитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Сходиться, сойтися вмѣстѣ, сближаться, сблизиться. Передні... зступаються ближче один до одного. Мир. ХРВ. 262. 2) Осѣдать, осѣсть, сойтись, сдвинуться. Зступилась хата. Канев. у. Ввійшов Іван до Остапа в гріб і слідком за ним земля зступилась. Грин. І. 288. 3) Сжиматься, сжаться. Як зступляться черевики, то ще й кісні будуть. Канев. у.
Крівавник, -ка, м. Раст. = деревій. Вх. Пч. І. 8.
Крім'язний, -а́, -е́ = кремезний. Та чого ніяк, там такий крім'язни́й. Липов. у.
Обруч 1, -ча, м. 1) Обручъ на кадкѣ, бочкѣ и проч., въ рыболовномъ снарядѣ назыв, ятір и пр. Шух. І. 227. Cм. также решітка 5. Шух. І. 167.
Погнути, -гну́, -гне́ш, гл. Погнуть. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік. Стор.
Подупельник, -ка, м. 1) Лакомка, баловень. Лохв. у. 2) Ловеласъ. (К. П. Михальч.).
Поприлагоджувати, -джую, -єш, гл. Приладить (во множествѣ).
Ремст, -ту, м. Неудовольствіе, претензія. Він на мене ремст має. На нас і на тіх людей мав він великий ремст. Васильк. у.
Цукор, -кру, м. см. цукар.
Щедрувальниця, -ці, ж. = щедрівниця. Грин. III. 53.
Нас спонсорують: