Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сірчаний
сірчастий
сіряк
сірячина
сісти
сітка
сітнити
сітняг
сіточка
сіть
сітянка
січ
січень
січка
січкарня
січний
січовий
січовик
сішка
сішненко
сіяльник
сіянець
сіянка
сіяти
сіяти 2
сіятися
сіяч
скаба
скабка
скавло
скаву!
скавуліти
скавучання
скавучати
скавчати
скажений
скаженина
скаженівка
скаженість
скаженіти
скаженкуватий
скаженюка
сказ
сказати
сказити
сказитися
сказівка
скакавиця
скакання
скакати
скакелюха
скакіць!
скакля
скакнути
скаконути
скакулець
скакун
скакуночок
скакунчик
скакуця
скакучий
скала
скаламутити
скаламутитися
скализуб
скалити
скалитися
скалічити
скалка
скалкуватий
скалля I
скалля II
скалник
скалоокий
скалочка
скалубина
скалубинник
скаль
скальний
скаля I
скаля II
скаляти
скаменити
скаменілий
скаменіти
скамна
скамниця
скамня
скам'я
скам'янити
скам'янілий
скам'яніти
скандзюбити
скандзюбитися
скантуватися
скапарати
скапаратися
скапарити
скапати
скаплунити
скапнути
скапостити
скаправіти
скапувати
скапутитися
скапцаніти
скаралуща
скарання
скараскатися
скарати
скарб
скарбець
скарбівниця
скарбівничий
скарбівня
скарбний
скарбник
скарбниця
скарбничий
скарбовий
Глибоч, -чі, ж. = глибочиня. Нема глибочі на цій річці. Н. Вол. у.
Держа́к, -ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у.
Обкілювати, -люю, -єш, гл. Задѣлать, забрать стѣну вертикально поставленными жердями, сдѣлать стѣну изъ такихъ жердей. Камен. у.
Огорчати, -ча́ю, -єш, сов. в. огорчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Огорчать, огорчить. Чи вам дочки, чи вам синочки гірке слово сказали? Чим вони вас огорчили? Мил. 200. Думаю: як його й огорчати їх. Г. Барв. 202.
Оттакий, -а́, -е́ Вотъ такой. Оттаке то на сім світі роблять людям люде. Шевч., Ум. Оттаке́нький, оттакї́сінький. Грин. І. 118.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). Cм. погінка.
Приземок, -мка, м. Малышъ, приземистый. Ще хлоп'ям був, приземком, а всі вже зілля знав. МВ. ІІ. 8.
Пришкварити Cм. пришкварювати.
Простукати, -каю, -єш, гл. Простучать.
Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. МПр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. Н. Вол. у. 9) біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) до права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22.
Нас спонсорують: