Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спільжити
спільний
спільник
спільність
спільно
спімнути
спімститися
спінка
спінь
спір
спірати
спіратися
спірити
спірка
спірний
спірниця
спірно
спіса
спіти
спіткання
спіткати
спіткнутися
спітніти
спітнявіти
спіх
спішвити
спішити
спішитися
спішний
спішно
спішок
сплав
сплавати
сплавачка
сплавляння
сплавляти
сплавний
сплавник
сплавня
сплавовий
сплакати
сплакнути
спласкати
сплачувати
сплескати
сплеснути
сплести
сплечитися
спливати
сплигувати
сплинути
сплисти
спліндрувати
сплітати
сплітатися
сплітачка
сплішити
сплодити
сплодитися
сплоха
спльовувати
сплюндрувати
сплюнути
сплюх
сплюха
сплюща
сплющати
сплющатися
сплющий
сплющити
сплямувати
сплямуватися
сплянтувати
сплячий
спобігати 2
споважати
сповенити
сповенитися
сповивальниця
сповивати
сповивач
сповити
сповиток
сповиття
сповитуха
сповідання
сповідати
сповідатися
сповіддя
сповідник
сповідниця
сповідь
сповіряти
сповісти
сповіщати
сповна
сповнити
сповняти
сповнятися
споводувати
сповчити
спогад
спогадати
споганити
споганювати
споганюватися
споглядати
спогонити
спограти
спогріти
спогудити
сподарь
сподаряка
сподень
сподибати
сподіваний
сподіванка
сподівання
сподівати
сподіватися
Братим, -ма, м. = побратим. Да брати ж мої, братими горілки нап'ються. Чуб. V. 1019.
Вужака, -ки, м. Ужъ, большой ужъ.
Золотий, -а́, -е́ 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. З золотими перснями на руці. МВ. ІІ. 31. 2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в'ється. Хата, 2. Ум. золотенький, золотесенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.
Квасниця, -ці, ж. 1) Дикое яблоко. Носив хлопець молоденький до дівчини ябка, носив перше солоденькі, а послі квасниці. Чуб. V. 122. 2) = гуслянка.
Лихосло́в, -ва, м. Ругатель, сквернословъ. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Ляхі́вський, -а, -е. Польскій. Наші дівчата і хлопці швидко зацвенькали по ляхівській. Левиц. І. 159.
Подоба, -би, ж. 1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. Стор. МПр. 27. 2) Сходство, подобіе. 3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Г. Барв. 420. Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? МВ. (О. 1862. III. 37). Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Чуб. V. 311. Не подоба, діду, тобі таке робити. Зміев. у. Не подоба твоя, не подобны річи викладати коня, до коханя бічи. Гол. III. 317. 4) до подоби. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. Гол. 4) у подобі стати. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Г. Барв. 149. Ум. подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька. Гол.
Покашляти, -ляю, -єш, гл. Покашлять. Покашляв днів зо два, а оце вже й годі. Черниг. у.
Тиждень, -жня, м. Недѣля, седмица. Верба б'є, не я б'ю, за тиждень великдень. Ном. вербний тиждень. Вербная недѣля. білий — Страстная недѣля. Сим. 205. Ум. ти́жник.
Хму! меж. = хм! Драг. 217.
Нас спонсорують: