Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спільжити
спільний
спільник
спільність
спільно
спімнути
спімститися
спінка
спінь
спір
спірати
спіратися
спірити
спірка
спірний
спірниця
спірно
спіса
спіти
спіткання
спіткати
спіткнутися
спітніти
спітнявіти
спіх
спішвити
спішити
спішитися
спішний
спішно
спішок
сплав
сплавати
сплавачка
сплавляння
сплавляти
сплавний
сплавник
сплавня
сплавовий
сплакати
сплакнути
спласкати
сплачувати
сплескати
сплеснути
сплести
сплечитися
спливати
сплигувати
сплинути
сплисти
спліндрувати
сплітати
сплітатися
сплітачка
сплішити
сплодити
сплодитися
сплоха
спльовувати
сплюндрувати
сплюнути
сплюх
сплюха
сплюща
сплющати
сплющатися
сплющий
сплющити
сплямувати
сплямуватися
сплянтувати
сплячий
спобігати 2
споважати
сповенити
сповенитися
сповивальниця
сповивати
сповивач
сповити
сповиток
сповиття
сповитуха
сповідання
сповідати
сповідатися
сповіддя
сповідник
сповідниця
сповідь
сповіряти
сповісти
сповіщати
сповна
сповнити
сповняти
сповнятися
споводувати
сповчити
спогад
спогадати
споганити
споганювати
споганюватися
споглядати
спогонити
спограти
спогріти
спогудити
сподарь
сподаряка
сподень
сподибати
сподіваний
сподіванка
сподівання
сподівати
сподіватися
Боровичний, -а, -е. Черничный.
Босятник, -ка, м. Родъ растенія. Желех.
Викопирсувати, -сую, -єш, сов. в. викопирсати, -саю, -єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. І. 120.
Гуля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Играть чѣмъ. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. отъ гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275. 3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. І. 151.
Є́ва, -ви, ж. пт. Иволга. Вх. Пч. II. 13.
Жовтогру́дка, -ки, ж. пт. = жовтобрюх. Вх. Пч. II. 10.
Збу́ток, -тку, м. 1) = збут. О. 1862 IX. 72. 2) Исполненіе.
Зсушитися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Высушиться. Чи вже зсушилися груші? 2) Насушиться. Зсушилася, зв'ялилася, як нитка тоненька. Чуб. III. 168.
Переговорити Cм. переговорити.
Удушніти, -ні́ю, -єш, гл. він удушнї́в. Ему жарко. Конст. у.
Нас спонсорують: