Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спільжити
спільний
спільник
спільність
спільно
спімнути
спімститися
спінка
спінь
спір
спірати
спіратися
спірити
спірка
спірний
спірниця
спірно
спіса
спіти
спіткання
спіткати
спіткнутися
спітніти
спітнявіти
спіх
спішвити
спішити
спішитися
спішний
спішно
спішок
сплав
сплавати
сплавачка
сплавляння
сплавляти
сплавний
сплавник
сплавня
сплавовий
сплакати
сплакнути
спласкати
сплачувати
сплескати
сплеснути
сплести
сплечитися
спливати
сплигувати
сплинути
сплисти
спліндрувати
сплітати
сплітатися
сплітачка
сплішити
сплодити
сплодитися
сплоха
спльовувати
сплюндрувати
сплюнути
сплюх
сплюха
сплюща
сплющати
сплющатися
сплющий
сплющити
сплямувати
сплямуватися
сплянтувати
сплячий
спобігати 2
споважати
сповенити
сповенитися
сповивальниця
сповивати
сповивач
сповити
сповиток
сповиття
сповитуха
сповідання
сповідати
сповідатися
сповіддя
сповідник
сповідниця
сповідь
сповіряти
сповісти
сповіщати
сповна
сповнити
сповняти
сповнятися
споводувати
сповчити
спогад
спогадати
споганити
споганювати
споганюватися
споглядати
спогонити
спограти
спогріти
спогудити
сподарь
сподаряка
сподень
сподибати
сподіваний
сподіванка
сподівання
сподівати
сподіватися
Безтравиця, -ці, ж. Недостатокъ травы.
Блажитися, -жуся, -жишся, гл. Соглашаться. Оттой блажиться їхать, а ці то не хотять.
Витолочувати, -чую, -єш, сов. в. витолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. ІІ. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. І. 350.
Канянка, -ки, ж. Раст. повилика, Cuscuta. Хотинск. у.
Обкаляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Испачкать, опачкать. 2) Опачкать испражненіями.
Побабчитися, -чуся, -чишся, гл. Сдѣлаться старухой. Домаха дівкою посивіла і побабчилася.
Позамазувати, -зую, -єш, гл. Замазать (во множествѣ).
Румегати, -га́ю, -єш, гл. = ремиґати.
Рядно 1, -на, с. 1) Толстая пеньковая ткань, родъ плотной и толстой дерюги; родъ простыни или одѣла изъ такой ткани. Нас. 168. Тягни рядно на двох одно. Ном. № 12793. Виткала пятеро ряден. Черниг. у. накрити мо́крим рядном. Наброситься — и слова не дать сказать. Ном. № 3420. Ум. ряденце.
Шкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она шла колесомъ, ударяясь о землю то однимъ, то другимъ концемъ. Ив. 18.
Нас спонсорують: