Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спосібно
способити
способитися
способний
спостерегати
спостигати
спостити
споститися
спостувати
спосудити
спосудитися
спосужати
спотання
спотворювати
спотикайло
спотикати I
спотикати II
спотикатися I
спотикатися II
спотикач
спотикачі
спотикнутися
спотинову
спотиньга
спотич
спотичка
спотіти
спотребно
спохватитися
спохвату
спохилий
спохмура
спохова
спохолом
спочатку
спочив
спочивання
спочивати
спочивище
спочивок
спочин
спочинок
спочити
спочнути
спочувати
спочуйливий
спочутний
спочуття
спощуватися
споювати
споюватися
справа 1
справа 2
справдешній
справджувати
справджуватися
справді
справдовуватися
справедливий
справедливо
справжній
справилля
справити
справичити
справка
справляти
справлятися
справний
справник
справників
справниця
справність
справно
справування
справувати
справуватися
спрага
спрагота
спражній
спразнити
спранцюватіти
спрацювати
спрацюватися
спредвіку
спрежа
спреждевіку
спречатися
спречка
спречний
спречність
спризба
сприкрюватися
сприса
сприскати
сприскатися
сприскувати
сприснути
спристрітити
спритискувати
спритний
спритність
спритно
спричинитися 1
спричинитися 2
спричинуватіти
спричинятися
сприщитися
сприятелитися
сприяти
спроба
спробиваний
спробувати
спроваджувати
спровожати
спроволока
спродавати
спродаватися
спродаж
спродати
спродувати
Бжуніти, -ню́, -ниш, гл. Жужжать. Желех.
Гидливість, -вости, ж. Брезгливость, чувство отвращенія. І гидливість, і зненависть. Мир. Пов. ІІ. 78.
Гра́шка, -ки, ж. = Играшка. Встрѣчено только у М. Вовчка. Спродавалися ласощі й грашки. МВ. ІІІ. 32.
Їднаково нар. = однаково. Ном. № 643.
Карвасарь, -рю, м. Словесный судъ, помѣщавшійся въ прежнія времена въ городахъ и селеніяхъ на ярмарочныхъ площадяхъ въ палаткѣ. Котл. Ен., также и словарь къ ней.
Мишоло́вка, -ки, ж. 1) Названіе кошки. 2) Птица пустельга. Tinunculus alaudarius. Вх. Лем. 251. Ум. мишоло́вочкаКішечка-мишоловочка. Конст. у.
Наньма́ти, -ма́ю, -єш, гл. = наймати. Желех.
Полаштувати, -ту́ю, -єш, гл. = полагодити. Полаштую вози.
Простирати, -ра́ю, -єш, сов. в. просте́рти, -тру, -ре́ш, гл. 1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле. Гн. І. 88. 2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте. ЕЗ. V. 110. 3) Распускать, распустить, распростереть. Почав зараз жучок крильці простирати: «Полечу, піднесуся».
Шарлай, -лая, м. Раст. Centaurea margaritacea. Мнж. 194.
Нас спонсорують: