Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

старук
старун
старунок
старцівна
старцювати
старцюга
старча
старченя
старчечий
старчик
старчиха
старчовод
старчота
старчук
старший
старший 2
старшина
старшинник
старшинування
старшинувати
старшувати
стаскати
статарити
статечне
статечний
статечність
статечно
статива
статися
статковитий
статкувати
статний
статніти
статок
статочний
статура
статурний
статут
статуя
стать
стація
стая
стверджати
стверділий
ствердіти
створитель
створити
створитися
створіння
стебелечко
стебелина
стебель
стебелькуватий
стебельце
стебка
стеблина
стеблистий
стебло
стебник
стебнівка
стебнування
стебнувати
стебнути
стебочка
стебур'я
стегевце
стегнище
стегно
стегняниця
стеженька
стежити
стежка
стейка
стеклий
стекло
стекти
стелепати
стелепнути
стелина
стелити
стелитися
стеління
стельвага
стельмах
стельмашня
стелюга
стеля
стеменний
стеменнісінький
стеменнісінько
стеменно
стемнілий
стемніти
стенатися
стенути
степ
степина
степір
степка
степліти
степлітися
степний
степно
степовий
степовик
степовничий
степок
степучий
стервезний
стервига
стервин
стерво
стерв'яка
стеребкатися
стерегти
стерегтися
стережений
стереження
стерень
стеречи
Деревни́к, -ку́, м. Раст. Lonicera. Шух. І. 20. Achillea. Шух. І. 20. — білий. = Деревій. Шух. І. 21.
Зале́глість, -лости, ж. Недоплата, недоборъ, недоимка.
Лицюва́ння, -ня, с. Перелицовываніе.
Лоб, лоба, м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ном. № . Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ном. № 3517. Ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ном. № 12841. Ой ти, котку-коточку, сіренький лобочку. КС. 1893. VII. 82. Ув. лобище.
Мизе́рія, -рії, ж. 1) Бѣдность, убожество. Мизерія на сім світі мені молодому. Гол. III. 374. 2) Имущество бѣдняка, вообще движимое имущество. У бодні мизерія, а доброго нема. Н. Вол. у. Мизерії наклав дві скриньки. Котл. Ен. Як би взять і всю мизерію з собою, дідами крадене добро. Шевч. 211.
Піткнутися, -нуся, -нешся, гл. Сунуться, толкнуться.
Просурмити, -млю, -миш, гл. Протрубить.
Сміх, -ху, м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) на сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. на сміх сказати. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. сміхи збити з чо́го. Насміяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. І. 79. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. смішок. Федьк. І. 119.
Уклад, -ду, м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. Н. Вол. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад. Міусск. окр. 4) Мелкая глиняная посуда, служащая добавленіемъ къ продаваемой сотнѣ посуды и вкладываемая въ крупную. Вас. 185. 5) Уклад. У гуцулокъ: родъ ожерелья (въ два, три ряда), составленнаго изъ мѣдныхъ крестовъ и др. мѣдныхъ же украшеній. Шух. I. 286.
Чепілик, -ка, м. = чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку. Гн. II. 25.
Нас спонсорують: