Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смертка
смертний
смертній
смертно
смертобойці
смертонька
смертушки
смерть
смертяний
сметана
сметанка
сметанник
сметануватий
смиґа
смик I
смик! II
смикати
смикатися
смикове
смиконути
смиренний
смиренник
смиренниця
смирити
смирна
смирний
смирність
смирніти
смирнішати
смирно
смирнота
смиряти
смирятися
смичай
смичка
смичок
смівка
сміїни
сміливий
сміливісінько
сміливість
сміливо
смілий
смілість
смілішати
смілка
смілко
сміло
смільний
сміти
смітина
смітити
смітний
смітник
смітниця
сміттюга
сміття
сміть
смітюх
сміх
сміховалець
сміхованець
сміховина
сміховинний
сміховище
сміхота
сміхотня
сміхун
смішити
смішитися
смішки
смішко
смішком
смішливий
смішний
смішно
смішок
сміюн
сміюнець
сміюха
сміятися
сміятоньки
смовдирь
смовдь
смок
смоківниця
смоктання
смоктати
смоктонути
смола
смолавець
смолавий
смолавка
смолити
смолі
смолівка
смолкий
смоловий
смолоза
смолоскип
смолька
смольний
смоляний
смоляник
смолянка
смоляр
сморж
сморід
смородина
смородливий
смородливість
смородок
смородь
смородяний
сморч
сморчок
сморщик
сморщина
сморщок
смотріти
Вомпити, -длю, -диш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват. Котл. Ен. II. 14.
Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Кісно нар. = тісно. та його́ ще не кісно тре́ба. Да его еще не безотлагательно, не очень нужно. Зміев. у.
Клапач, -ча, м. 1) Прозвище собаки (съ большими ушами?). Вх. Зн. 25. 2) Болтунъ. Желех. 3) Родъ кривого ножа. Вх. Уг. 244. Ум. клапачик.
Кунка, -ки, ж. Ум. отъ куна.
Мисте́цьки нар. Мастерски.
Олив'янка, -ки, ж. Бабка, налитая оловомъ.
Підпасач, -ча, м. = підпасич.
Рішняк, -ка, м. = річняк. Був у мене баранець рішняк, та вовк задавив клятий. Канев. у. Ум. рішнячо́к.
Скроплювати, -люю, -єш, скропля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. скропити, -плю, -пиш, гл. Окроплять, окропить. К. Дз. 217. Скропляй нас, матінонько, свяченою водою. Грин. III. 523. І скроплював безплодную пустиню. К. Іов. 86. Не скропиш того свяченою водою. Ном. № 5670.
Нас спонсорують: