Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сільниця

Сільниця, -ці, ж. Солонка. Желех. Вх. Лем. 465. Ум. сільничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 126.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІЛЬНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІЛЬНИЦЯ"
Відмовити, -ся. Cм. відмовляти, -ся.
Відпочивок, -вку, м. = відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Ґедзу́нок, -нку, м. Искусство, умѣнье; толкъ. Треба на хитрощі, коли ґедзунку не достає. Кіев. г. У сього малого хлопця немає ґедзунку бігти. Лубен. у.
Друба́к, -ка, м. = гробак. Шух. І. 23.
Захмелити, -лю, -лышъ, гл. Охмелѣть.
Підхопити, -ся. Cм. підхоплювати, -ся.
Пообкраювати, -краюю, -єш, гл. Обрѣзать (во множествѣ).
Приманити Cм. приманювати.
Роздати, -ся. Cм. роздавати, -ся.
Тяганка, -ки, ж. Судебная волокита. Вх. Зн. 72. Cм. тяганина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СІЛЬНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.