Вагон, -ну, м. Вагонъ. Порядився з людьми на цілий вагон на чугунку возити овес.
Голу́бчик, -ка, м. Ум. отъ голуб.
Гони́шний, -а, -е. — на сі́тка. Родъ рыболовной сѣти, на которую нагоняютъ рыбу.
Жу́желитися, -люся, -лишся, гл. Давать нагаръ. Свічка.... неясно горіла: знай ґніт нагоряв — жужелився.
За́городище, -ща, м. Мѣсто, гдѣ была загорода (Cм.)
Зажи́вок, -вку, м. 1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. 2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. 8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. 4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздр́ею.
Свидний, -а, -е. = свидовий.
Тіменний, -а, -е. = тямущий = тімашний. Він до пісень тіменний. Ой ти тіменний.
Храпавий I, -а, -е. = рапавий.
Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи.