Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

судосити
судоситися
судощати
судський
судук
судучина
судьба
судяк
судящий
сужена
сужений
сук
сука
сукало
суканка
сукати
сукатися
сукенце
сукервиця
суклятий
сукман
сукмана
сукманина
сукманич
сукнарь
сукно
сукня
сукняний
сукнянка
сукняночка
суконний
сукотати
сукрасити
сукроватий
сукроватиця
сукровиця
сукровище
сукрутки
сукуватий
сукупний
сула
сулія
суло
султан
султанич
султанський
султанчик
сум
сума
сумеж
сумеженно
сумежний
сумежник
сумежність
сумежно
сумета
сумир
сумирити
сумирний
сумирно
сумиряти
сумирятися
суміж
суміння
сумісний 2
сумісник
сумісно
суміти
суміш
сумливий
сумлінний
сумлінність
сумлінно
сумління
сумний
сумнитися
сумність
сумно
сумовитий
сумота
сумування
сумувати
сумуватий
сум'яття
сундачитися
сунець
суниці
суничник
сунка
сунути 1
сунути 2
сунутися 1
сунутися 2
суньролов
суперека
суперечатися
суперечити
суперечитися
суперечка
суперечник
супити
супитися
супіскуватий
супісок
суплаття
суплаш
супліка
суплікатор
суплікувати
супокій
супокійний
супонити
супоня
супор
супора
супорка
супорник
супорок
супостат
супостатський
Бохунець, -нця, м. и пр. = бухан, буханець. Хліба бохунець. Рудан. I. 67.
Ватуля, -лі, ж. Овца, впервые имѣющая ягненка. Вх. Пч. II. 6.
Напа́дати I, -даю, -єш, гл. Нападать (о многихъ). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук.
Обтирати, -ра́ю, -єш, сов. в. обітерти, обітру, -реш, гл. Отирать, отереть. Ісус почав обтирати ноги рушником. Єв. І. XIII. 5. Ой обтерла чорні очі й брови як шнурочок. Чуб. V. 309. Обітре рукавом. Левиц. І. 107.
Окривіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться хромымъ. Вх. Зн. 43.
Питний, -а́, -е́ Употребляющійся для питья. У мене є питний мед. Харьк. г.
Сак, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно, острый конецъ его — ґоґовник, выше послѣдняго-ошийок, самая широкая часть — черево, само отвертіе — горло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу, концы душ удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — попруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облук, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держак. Шух. І. 224. сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее. Шух. І. 227. 228.  
Селитьба, -би, ж. Усадьба. У неї була і хата славна, і селитьба. МВ. ІІ. 19.
Схватитися, -чуся, -тишся, гл. = схопитися. А поперед його і схвативсь вихор. Чуб. І. 34.
Хилятися, -ляюся, -єшся, гл. 1) Качаться, колебаться, шататься. Вітер повіває — сосна ся хиляє. Гол. І. 192. Яка ти бліда, аж страшка і хиляєшся. Г. Барв. 532. Хилялись, як п'яна. К. ЧР. 156. 2) Наклоняться. Як візьмеш хиляться, то аж спина болить. Черк. у. З) Шататься, слоняться. А жіночка московкою всюди хиляєтьвя — і по жидах, і по панах.... боса. Шевч. 529. Проміж оселею хилявся, тини переступав, ховався. Котл. Ен. V. 73.
Нас спонсорують: