Вельбучитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, чваниться.
Візничий, -чого, м. = візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати.
Гуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче.
Дру́ччя, -чя, с. соб. = дрюччя.
Женьча́рка, -ки, ж. = жниця.
За́здрівий, -а, -е. = заздрісний. Заздрівому боком вилізе.
Зужувати, -жую, -єш, сов. в. зузити, зужу, -зиш, гл. Суживать, сузить. То ширить їм, то зужує гряниці.
Проковтнути, -ну́, -не́ш, гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула.
Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Тогді Барабаш рано прочинає.
Склик, -ку, ж. Созывъ.
