Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

соболиця
соболь
собольовий
соболя
собор
соборець
соборище
соборувати
соборуватися
сова
совало
совати
соватися
совгалка
совганитися
совганка
совгатися
совгач
совгнути
совдати
совершити
совзати
совзениця
совиний
совинча
совиня
совище
совісний 2
совість
совітати
совітатися
совманитися
совманути
совонька
совп
совуля
совуня
соглядати
согравати
согрішати
содержувати
содома
содухи
соєдник
созвідати
сой
сойка
сойм
сокира
сокирка
сокиркуватий
сокирний
сокирник
сокирницький
сокирня
сокирочка
сокирянка
сокіл
сокір
сокірвиця
сокове
соковитий
соколеня
соколиний
соколинча
соколиха
соколиця
соколовий
соколонько
соколя
сокорина
сокорити
сокоруха
сокотати
сокотач
сокотити
сокотитися
сокотіти
сокотуха
сокрушина
соктіти
сокуплювати
сокупний
солити
солище
солімка
соловеєчко
соловей
соловейків
соловейко
соловиний
соловієчко
соловій 2
соловіти
солов'їний
солов'їха
соловйовий
солов'я
солов'ячий
солод
солодити
солодиця
солодич
солодій
солодісінький
солодіти
солодкий
солодкість
солодко
солодкомовий
солодкомовний
солодкомовство
солодкомолокий
солодкуватий
солодовник
солодок
солодощі
солодун
солодуха
солодшати
Баришування, -ня, с. Торгашество, барышничанье.
Бурмило, -ла, об. 1) = бурмак. Вх. Зн. 4. 2) Прозваніе медвѣдя.
Голубінка, -ки, ж. Родъ грибовъ. МУЕ. І. 107. Agarictis russtila. Желех. голубіння, -ня, с. 1) = голублення. Желех. 2) Лелѣяніе (надеждъ, мыслей). Голубіння веселих надій. Мир. ХРВ. 353.
Зарясні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестрѣть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє. К. ЦН. 223.
Курінний, -а, -е. 1) Шалашный. 2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. Cм. курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Призелений, -а, -е. Зеленоватый. Вх. Зн. 55.
Сібірник, -ка, м. 1) Сосланный въ Сибирь. 2) Злодѣй, разбойникъ.
Спідничка, -ки, ж. Ум. отъ спідниця.
Справа 1, -ви, ж. 1) Дѣло, дѣйствіе. В той час була честь, слава — військовая справа. Макс. кепська справа. Плохо! Плохо дѣло! 2) Дѣло, тяжба, судебный процессъ. Нехай судці розберуть тую справу. Н. Вол. у. З бабою і дідько справу програв. О. 1862. X. 34. 3) Въ ариѳметикѣ: дѣйствіе. К. Гр. 100. Кон. Ар. 2. Чотирі справи з арифметики. О. 1862. ІІІ. 76. 4) У Мирнаго: актъ, дѣйствіе сценическаго произведенія. Перемудрив. Комедія в пяти справах. (К. 1886)). 5) Необходимые для какого либо дѣла инструменты, снаряды. «Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи. Учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалилася» — А струни? — «Тільки три осталось». Шевч. 267. Ум. справка.
Тяма, -ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Лебед. у. Має тяму до римарства. Борз. у. не при тямі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі. МВ. (О. 1862. І. 103).
Нас спонсорують: