Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

смрід
смуга
смуганастий
смугарястий
смугастий
смуглявий
смуглястий
смугнастий
смуда
смудитися
смужечка
смужка
смужкатий
смурнути
смута
смутен
смутити
смутитися
смутість
смуткувати
смутливий
смутний
смутність
смутніти
смутно
смуток
смутувати
смух
смушевий
смушок
снага
снадь
снажний
снажно
снастити
снасть
снизька
снити
снитися
снитка
сницарство
сницарський
сницарь
сниця
снище
снівниця
сніг
снігар
снігниця
сніговий
сніговиця
сніговобілий
сніголюб
снігоцвіт
снігур
снігурка
снідальниця
сніданенько
снідання
сніданок
снідати
сніжечок
сніжина
сніжити
сніжний
сніжниця
сніжок
сніз
снізка
сніп
снісарь
сніт
снітий
снітистий
снітитися
снітиця
снітій
сніть
снітяк
сніцарь
сновига
сновигайло
сновигати
сновида
сновидати
сновидний
снодійний
сноза
снозик
снозити
снопик
снопчик
снота
сноток
снувавка
снувавник
снувалка
снувальниця
снувати
снуватися
снуровиці
снядіти
соб!
собака
собакарь
собакуватий
собарний
собацький
собача
собачий
собачиний
собачиця
собачка
собачник
собачня
собі
собір
собічити
собкати
соболевий
Базічка, -ки, ж. 1) Ум. отъ базя. 2) = багнітка. Вх. Уг. 226.
Блискавконогий, -а, -е. О лошадяхъ: съ ногами, быстрыми какъ молнія, быстроногій. К. МХ. 16.
Випорток, -тка, м. Выпоротокъ, мертворожденное животное. Вас. 198.
Гірниця 1, -ці, ж. 1) Комната (рѣдкое). У городі Килиї татарин сидить бородатий, по гірницях похожає. АД. І. 169. 2) Чердакъ на домѣ или какомъ-нибудь строеніи. Сквир. у.
Заду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. Опухнуть отъ сна, пьянства, болѣзни. Аж задувся від гульні та недоспаних ночей. Мир. ХРВ. 233.
Зажи́тий, -а, -е. Зажиточный. Міусск. окр.
Корсатка, -ки, ж. 1) Раст.? 2) — гірська. Рас. Hieratium aurantiacum. Шух. І. 20.
Мука́ 2, -ки́, ж. = борошно.
Сучка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сука. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 484. 3) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. Шух. І. 255. 4) Родъ кушанья. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячину: діда, братка, рябка, сучку, каленика. О. 1862. XI. Кух. 27. 5) Поплавокъ, привязанный къ якорю дуба. Мнж. 179.
Учічкати, -каю, -єш, гл. = заквітчати. Образи учічкані свяченим зілям. Шух. І. 100.
Нас спонсорують: