Дола́суватися, -суююся, -єшся, гл. Долакомиться.
Лапсердак, лапсердик, -ка, м. Родъ длинной верхней еврейской одежды.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Обихвіст, -хвоста, м. Жуликъ? прохвостъ? Там такий обихвіст, такий брехун.
Почимчикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пойти быстро. Почимчикував майданом. І отто зараз кудись почимчикував.
Совуля, -лі, ж. = пугутькало.
Таністра, -ри, ж. Ранецъ.
Ущухати, -хаю, -єш, сов. в. ущухнути, -хну, -неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Ущухли діти, вже не кричать. Ущухнув трохи галас. Ущухнуло море.
Цявкання, -ня, с. = дзявкання.
Шевчик, -ка, м. Ум. отъ швець.