Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

солодюсінький
солодючка
солодятко
соложеник
солома
соломаха
соломина
солоней
солонець
солоний
солонина
солонище
солоно
солонувати
солонцювати
солонцюватий
солопити
солопій
солопіти
солотвина
солотрук
солуква
солянка
соляр
солярка
сом
сомець
сомина
сомиряти
сон
соненько
сонечко
соник
сонливий
сонливиці
соннивий
соннивиця
сонний
сонниці
соннота
сонок
сонце
сонців
сончовий
соньки
сонько
сонюга
сонях
соняшний
соняшник
соняшниковий
соняшниця
соняшничина
соняшничиння
соняшно
сопач
сопівка
сопіль
сопільник
сопливий
сопляк
соплякуватий
сопокій
сопочити
сопротивний
сопти
сопун
сопух
сопуха
сорок
сорока
сорокатий
сорокатільник
сороківець
сороківка
сороківчик
сороковий
сороковини
сорококлинці
сороколатий
сороколітній
сорокопуд
сорокоуст
сорокуватий
сорокуля
сорокуш
сором
сороматися
соромити
соромитися
сороміжливий
соромітний
соромітник
соромітниця
сороміцький
соромливий
соромливо
соромляжий
соромлятися
соромно
соромок
соромота
сором'яжливий
соромяжливість
сором'яжливо
сороченька
сороченя
сорочечка
сорочий
сорочин
сорочина
сорочини
сорочка
сорт
сортувати
сосна
сосник
соснина
сосничок
соснівка
Бола, -ли, ж. Тяжелая болѣзнь, эпидемическая болѣзнь. Желех. Бола по людях ходе якась; з боли люди мруть. Камен. у.
Заві́йна, -ни, ж. 1) Болѣзнь: сильная рѣзь въ животѣ. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки. Мкр. Н. 4. 2) Мятель. Мнж. 180.
Замо́мсати, -саю, -єш, гл. Съ трудомъ кое-какъ завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав. Новомоск. у.
Ковалдо, -да, с. Молотъ для передвиженія шпалъ. Борз. у.
Нехибний, -а, -е. 1) Безошибочный, безпорочный. Я ж за правду за нехибну буду Бога прославляти. 2) Неуклонный.
Омлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. омліти, -лію, -єш, гл. Обомлѣвать, обомлѣть. За ним Морозиха з жалю омліває. Мет. 412.
Поводити 2, -джу, -диш, гл. Поводить. Коли б мене молодий хоч по хаті поводив. Чуб. V. 577.
Похорошуватися, -шуюся, -єшся, гл. Красоваться, охорашиваться.
Синіти, -ні́ю, -єш, гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє. Шевч.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск. 2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном. № 9460. 3) Угрожать, обѣщать. Грин. ІІІ. 249. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Мет. 117. Хвалиться знести всю шляхту гі панство. К. ЦН. 256.
Нас спонсорують: