Балакання, -ня, с. Разговоръ, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла.
Бредня, -ні, ж. Бредни, враки, вздоръ. Усе бредня, що люде кажуть.
Запі́шва, -ви, ж. Рубецъ въ шитьѣ.
Поливаний, -а, -е. = полив'яний. Поливана судина.
Попричиняти, -няю, -єш, гл. Притворить (во множествѣ). Двері всі попричиняла.
Поросплоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Расплодиться, развестися. Як поросплоджувались (пани), так погано стало.
Стусонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер.
Сухота, -ти, ж. 1) Сухота, грусть, тоска. За малим жити — сухота моя, за козаченьком — красота моя. Своєю сухотою ввесь сад ізсушу. 2) Человѣкъ, изъ за котораго кому либо бываетъ сухота. Cм. ниже уменьшительное. 3) мн. а) Чахотка. Вмерла небога від сухот через його нелюдську вдачу. б) Дѣтская болѣзнь, выражающаяся крайней худобой ребенка. Ум. сухі(о)тка, сухі(о)тонька. Дівчинонько, сухотонько ти моя. Судіть, судіть, вороженьки, коли довелося, — ми на вашу сухотоньку та й поберемося.
Тамування, -ня, с. Остановка, задержаніе, препятствіе теченію.
Уважливий, -а, -е. 1) = уважний. Знайшов уважливого слухача.
2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважливий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться.