Бренькнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бренькати.
Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Грунта, великі маєтки збуває. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Догові́рний, -а, -е. Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.
Ду́белець, -льця, м. = туболець.
Заброди́ти, -джу, -диш, гл. Замочить въ водѣ, запачкать въ грязи.
Махови́к, -ка, м. Маятникъ.
Півчий, -чого, м. Пѣвчій. Ми святого Петра півчі. Я вас добре знаю, бо ви півчі.
Підотаманчий, -чого, м. Помощникъ атамана, старшаго, напр. у досвітчаного отамана.
Похрякати, -каю, -єш, гл. Захаркать.
Родонько, -ка, родо́чок, -чка, м. Ум. отъ рід.
