Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сверб'ячка
сверготіти
свердан
свердел
свердельце
свердельчик
свердлик
свердлити
свердло
сверщок
свещенька
свид
свидина
свидний
свидовий
свидовитий
свидуватий
свижка
свинарик
свинарія
свинарка
свинарник
свинарня
свинарча
свинарчук
свинарь
свинарювати
свинець
свиний
свинина
свининець
свинка
свиногриз
свиноїзд
свинопас
свинория
свинота
свиночка
свинуватий
свинушник
свинюх
свинюха
свинюшник
свиня
свиняк
свиняка
свинятник
свинячий
свинячка
свирілка
свиріпа
свиріпиця
свиріп'яний
свирка
свирковий
свислі
свиснути
свиснява
свисовути
свист
свистання
свистати
свистик
свистілка
свистіння
свистіти
свистовач
свистун
свистуха
свистюля
свита
свитина
свитка
свитник
свитянка
свищ
свищик
свідер
свідка
свідкування
свідкувати
свідок
свідомий
свідомість
свідомо
свідчення
свідчив
свідчити
свідчитися
свідчиця
свіжий
свіжина
свіжити
свіжість
свіжіти
свіжо
свій
свійський
свінути
свінутися
свіргун
свірка
свірло
свірні
свістонька
свість
світ
світання
світати
світач
світилень
світилка
світило
світильник
світити
світитися
світич
світка
світлач
світленько
Гнівливо нар. Гнѣвно.
Домі́в нар. = додо́му. Жид з порожніми бербеницями верне домів. Федьк.
Копаниця, -ці, ж. 1) Заступъ. 2) Родъ мотыги для копанія глины. Шух. І. 260. 8) Искривленное дерево, идущее на полозъ, выкопанное съ корнемъ изъ земли. Kolb. I. 68.
Лоптя́чка, -ки, ж. Щемленіе. Желех. Вх. Зн. 84.
Ля́лечка, -ки, ж. Ум. отъ лялька.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Обіднити, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать бѣднымъ.
Пузан, -на, м. Брюхачъ. Г. Барв. 313. Ум. пузанчик. Старий батько сидить коло хати та вчить внука — пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261.
Розцілуватися, -луюся, -єшся, гл. Расцѣловаться. Розцілувався, як жид на шабаші. Ном. № 11586.
Тернина, -ни, ж. Терновый кусть. Грин. І. 233. Тернина грушок не родить. Ном. № 9305. Де ступнем ступаю, тернина коле, кров обкипає на ногах. Рудан. І. 21. Ум. тернинка, терни́нонька, терни́ночка. Чорная тернинонька. О. 1862. IV. 11.
Нас спонсорують: