Вимова, -ви, ж.
1) Выговоръ, произношеніе.
2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч.
3) Отговорка. Ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що?
Захрьожаты, захрюкаты, -каю, -ешъ, гл. Захрюкать.
Оподаль нар. Вдали.
Підбігати, -га́ю, -єш, сов. в. підбігти, -біжу, -жи́ш, гл.
1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня.
2) Только сов. в. Быть въ состояніи бѣжать. Отам... пасеться полова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту і ззіж. Медвідь каже: я не підбіжу, як доведеться утікати.
3) Течь, подтечь. Під тебе (вербу) водиця підбігає, з під тебе коріння вимиває.
4) її підбіг ви́хор = її підвіяв вихор. Cм. підвівати.
Приоружити Cм. приоружувати.
Розсоха, -хи, ж. 1) Чаще во мн. ч. розсо́хи. Развилка, развилина, мѣсто, гдѣ что-либо раздвояется, напр. бревно съ вилообразнымъ концемъ, мѣсто, гдѣ расходятся ноги, распутье и пр. 2) мн. Деревянные вилы для навоза. Ум. розсішка.
Розюшитися, -шуся, -шишся, гл. Сильно разсердиться, раздражиться.
Суплікатор, -ра, м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів.
Уворатися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ захватить плугомъ сосѣднюю землю.
Хутче, хутчій, хутчіш, нар. Сравн. ст. отъ хутко. Скорѣе. Як би то хутче побачитись. Іди ж хутчій, не бався!